Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2019 року у справі №344/5547/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 344/5547/17

адміністративне провадження № К/9901/39120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №344/5547/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Островського Л.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Богаченка С.І., суддів - Рибачука А.І., Старунського Д.М.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206 про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3380,76 грн, що відраховані з її пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року № 206.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що жодних зловживань, які б призвели до виплати їй пенсії в більшому розмірі, нею допущено не було, що свідчить про протиправність стягнення з неї сум пенсії на підставі рішення відповідача.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 29 травня 2017 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області вирішив:

Позов задовольнити. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.12.2016 за № 206 про стягнення з ОСОБА_1 сум пенсії, виплачених надміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3380,76 грн., що відраховані з пенсії згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.12.2016 № 206.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань у користь ОСОБА_1 640 грн. сплаченого судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсій в більшому розмірі, з боку пенсіонера ОСОБА_1 допущено не було, а отже й правових підстав для прийняття рішення відповідачем щодо стягнення з неї сум надмірно виплаченої пенсії, у суб`єкта владних повноважень не має.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 06 липня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року у справі № 344/5547/17 - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення від 06 грудня 2016 року № 206. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким касаційну скаргу задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не було повідомлено про те, що ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року працювала на посаді завідувача сектору управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та не мала права на виплату пенсії.

Таким чином, за періоди з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року позивачу було надмірно виплачено пенсію в розмірі 11423,76 грн., у зв`язку з чим вжито заходів щодо стягнення з неї зайво виплачених коштів.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року.

9. 15 березня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Стародуб О.П., Кравчук В.М.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 №680/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року задоволено заяву про самовідвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Рибачука А.І. та відведено суддю Рибачука А.І. від участі у розгляді касаційної скарги Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі № 344/5547/17.

13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2019 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 24.06.2020.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. З листопада 2013 року позивач отримує пенсію, призначену за вислугу років як пенсіонеру МВС відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області «По особовому складу» від 06 листопада 2015 року № 624о/с ОСОБА_1 , завідувача сектора методичного та інформаційно-технічного забезпечення УІАЗ Управління Міністерства внутрішніх справ України Івано-Франківської області звільнено за переведенням до Національної поліції, з 06 листопада 2015 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 07.11.2015 року №1 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

06 грудня 2016 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення № 206 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати у розмірі 11423,76 грн, що утворилась за період з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року.

10 квітня 2017 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяву про надання інформації щодо зменшення розміру пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14 квітня 2017 року № 272/Я-15 роз`яснено позивачу про переплату їй пенсії у розмірі 11423,76 грн. та про прийняття у зв`язку з цим рішення від 06 грудня 2016 року № 206.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), яким статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім`ї відповідно до пункту "а" частини першої статті 16 та пункту "а" частини першої статті 24 цього Закону, не нараховуються.».

Пунктом 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно абзацу перший пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII, яким абзац перший пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-VIII після слів "Міністерстві внутрішніх справ України" доповнено словами "Національній поліції".

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яким перше речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Таким чином, законодавець з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року тимчасово обмежив виплату пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи. Це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного на той момент законодавства.

Враховуючи, що у спірний період (з 07 листопада 2015 року по 28 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року) позивач проходив державну службу на посаді завідувача сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, виплата пенсії мала бути припинена.

Згідно статті 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 60 Закону № 2262-XII пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

В даному випадку працевлаштування позивача завідувачем сектору управління оперативної інформації Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відповідно до норми статті 60 Закону № 2262-XII, є тією обставиною, що спричиняє припинення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Таким чином, позивач зобов`язана була повідомити відповідача про працевлаштування.

Між тим, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи був виконаний позивачем обов`язок щодо повідомлення відповідача про працевлаштування.

Отже, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність зловживань з боку позивача, що призвело до переплати пенсії, а також відсутність підстав для прийняття відповідачем рішення про стягнення з позивача сум надмірно виплаченої пенсії є передчасними.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлення обставин і додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

20. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

21. При цьому, суд зазначає, що чинна стаття 20 КАС України, а саме частина перша, визначає виключний перелік спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, до якого не включено рішення суб`єктів владних повноважень, що є предметом спору у цій справі. Проте, згідно з частиною 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

22. Отже, спір у цій справі повинен розглядатися Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

23. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року у справі №344/5547/17 скасувати та направити справу на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій