Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2а-310/12

провадження № К/9901/6824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриціва М. І., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 2а-310/12

за позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання поновити на квартирному обліку в пільговій черзі;

за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Пасічник С. С., Стародуба О. П., Швеця В. В.,) від 31 травня 2017 року, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просила:

- визнати протиправними дії Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації;

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 04 лютого 2008 року № 81;

- зобов'язати Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію поновити ОСОБА_2 та членів її сім'ї на квартирному обліку в пільговій черзі для освітян на наукових працівників на першочергове отримання житлових приміщень, враховуючи поточне просування відповідної квартирної черги із 04 лютого 2008 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що з 21 травня 1991 року вона перебувала в Дарницькій районній в місті Києві державній адміністрації на обліку в пільговій черзі для освітян та наукових працівників на першочергове отримання житлових приміщень.

У червні 2010 року ОСОБА_2 дізналася, що розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 04 лютого 2008 року № 81 вона знята з квартирного обліку на підставі забезпечення жилою площею.

На думку позивача, вказане рішення відповідача є протиправним, суперечить Конституції та законам України, а тому підлягає скасуванню.

3. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, а провадження у справі закрито.

5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд.

6. Ухвалою Верховного Суду України від 20 вересня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

7. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 22 січня 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.

8. Ухвалою судді Верховного Суду Анцупової Т. О. від 07 травня 2018 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін на 10 травня 2018 року.

9. 10 травня 2018 року суддею Стародубом О.П. подано заяву про самовідвід з тих підстав, що він приймав участь у розгляді справи № 2а-310/12 у Вищому адміністративному суді України, ухвалу якого просить переглянути позивач, що виключає його участь, як судді, при розгляді вказаної справи у Верховному Суді.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року заяву судді Стародуба О. П. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Стародуба О. П. від розгляду матеріалів заяви ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі № 2а-310/12.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2018 року для розгляду справи № 2а-310/12 визначено судову колегію у складі суддів: Анцупова Т. О. (головуючий суддя), Гриців М. І., Кравчук В. М.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

13. Станом на 24 травня 2018 року заперечень на заяву про перегляд судового рішення до суду не надходило.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дарницької районної Ради народних депутатів № 513 від 10 червня 1991 року ОСОБА_2 було взято на квартирний облік із сім'єю з 4 осіб по категорії вчителів.

15. За результатами розгляду матеріалів, поданих відділом обліку та розподілу житлової площі та враховуючи пропозиції громадської комісії з житлових питань при Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації від 17 січня 2008 року № 1, Дарницькою районною у місті Києві держаною адміністрацією було видано розпорядження «Про зарахування громадян на квартирний облік та про внесення змін в квартоблікові справи громадян» № 81 від 04 лютого 2008 року. Згідно п. 4 цього розпорядження ОСОБА_2 із сім'єю було знято з квартирного обліку як забезпечених жилою площею згідно норми.

16. Не погоджуючись із розпорядженням відповідача щодо виключення зі списків громадян, взятих на квартирний облік для освітян та наукових працівників на першочергове отримання житлових приміщень, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на 04 лютого 2008 року на кожного з членів сім'ї позивача «припадало» більш ніж 9,75 кв. м жилої площі в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що не суперечить нормам Житлового кодексу України. У зв'язку з наведеним суди дійшли висновку, що оскаржуване розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

18. Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закриваючи провадження у справі виходив з того, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов'язання поновити на такому квартирному обліку підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

19. На підтвердження наведеного суд касаційної інстанції покликається на правову позицію щодо забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, викладену в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року (у справі №21-530а14), від 16 грудня 2015 року (у справі № 6-2139цс15), від 02 березня 2016 року (у справі №6-14цс16), від 23 лютого 2016 року (у справі №21-6551а15).

IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ

20. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року ОСОБА_2, посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. Заявник просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2012 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року.

21. На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року (№ К-20394/10), від 07 липня 2016 року (№ К/800/46108/15), від 22 вересня 2011 року (№ К-46765/09), від 26 квітня 2011 року (№ К-20151/10), від 11 листопада 2016 року (№ К/800/30391/16), від 29 вересня 2009 року (№ К-7550/08), у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 2, 3, 4, 17 КАС України та положень Житлового кодексу Української РСР.

22. У вказаних рішеннях Вищого адміністративного суду України (наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, які визначають юрисдикцію адміністративних судів у спорах, предметом яких є зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов'язання поновити на такому квартирному обліку), суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі виконували владні управлінські функції, у зв'язку з чим такі справи підлягають розгляду за правилами, встановленими КАС України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 2, 3, 4, 17 КАС України та положень Житлового кодексу Української РСР при вирішенні спорів, предметом яких є зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зобов'язання поновити на такому квартирному обліку.

24. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Суд виходить з наступного.

25. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

27. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

30. Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

33. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.

34. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

35. Враховуючи те, що спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_2, Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

36. Аналогічний підхід щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року по справі № 806/104/16.

37. Аналіз наведених норм процесуального права, правова оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі № 2а-310/12 за позовом ОСОБА_2 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов'язання поновити на квартирному обліку в пільговій черзі - відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді М. І. Гриців

В. М. Кравчук