Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2020 року у справі №803/1717/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №803/1717/16

адміністративне провадження №К/9901/33152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Денисюка Р.С. від 28 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Святецького В.В., Довгополова О.М. від 26 липня 2017 року у справі за позовом Володимир-Волинської об`єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти на рахунках платника,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Володимир-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - позивач, ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач ФОП ОСОБА_1 ), в якому просила накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОДПІ посилалась на наявність визначеної статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) правової підстави для застосування арешту коштів відповідача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, позов задоволено повністю; накладено арешт на кошти на рахунках ФОП ОСОБА_1 ( 44700, місто Володимир-Волинський, вулиця Луцька, будинок 64 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків і зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки зверненню контролюючого органу до суду передувала відмова особи, яка фактично проводила розрахункові операції в належній відповідачу господарській одиниці - магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» Торгового центру «Ірена» №1, у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права (пункту 80.2 статті 80, пункту 81.2 статті 81 ПК України) та порушення процесуальних норм (статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України), просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про наявність відмови особи, яка фактично проводила розрахункові операції у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, й, як наслідок, визначної статтею 94 ПК України правової підстави для застосування арешту коштів відповідача, адже особа, яка вчинила відповідний запис в наказі про проведення перевірки, не є посадовою (службовою) особою платника податків та продавцем магазину, жодного відношення до підприємця не має, тому, відповідно, не могла проводити розрахункові операції по місцю здійснення господарської діяльності відповідача.

ОДПІ у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Зазначає, що проведення розрахункової операції у належній відповідачу господарській одиниці - магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» Торгового центру «Ірена» №1 саме продавцем ОСОБА_2 підтверджується копією фіскального чеку від 11 листопада 2016 року №0002, який видрукувано на РРО, зареєстрованому за ФОП ОСОБА_1 , тому відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України остання є особою, яка вправі допускати чи не допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02 грудня 1992 року та перебуває на обліку в ОДПІ як платник податків.

04 листопада 2016 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про проведення з 07 листопада 2016 року фактичної перевірки господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Торгового центру « Ірена » №1, яка знаходиться у м. Володимир-Волинський по вул. Луцькій, 64 та належить ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог ПК України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «;Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «;Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «;Про оплату праці», «;Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України, яке оформлено наказом №1335.

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 07 листопада 2016 року №001512 та №001513 головними державними ревізорами - інспекторами ГУ ДФС у Волинській області Новак О.І. та ОСОБА_3 . 11 листопада 2016 року здійснено вихід за місцезнаходженням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» Торгового центру «Ірена» №1 (адреса: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 64) з метою проведення фактичної перевірки та пред`явлено особі, яка здійснювала розрахункові операції у господарській одиниці - ОСОБА_2 , копію наказу, службових посвідчень та направлень на проведення перевірки, однак остання не допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки шляхом вчинення відповідного запису в наказі про проведення перевірки.

Посадовими особами податкового органу на підставі вказаного запису складено акт відмови у допуску до проведення такої перевірки від 11 листопада 2016 року №251, у якому зазначено, що перед початком проведення перевірки було здійснено контрольно-розрахункову операцію та видано відповідний чек про це.

14 листопада 2016 року начальником управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області надіслано до ОДПІ звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 .

За наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податку.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 ПК України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо, окрім іншого, з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної чи фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної чи фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної та фактичної перевірок здійснюється згідно із статтею 81 ПК України, згідно із пунктом 81.1 якої такі особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно пункту 81.2 вказаної статті Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як вже згадувалося вище, у ході розгляду справи судами встановлено, що при виході 11 листопада 2016 року за місцезнаходженням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» Торгового центру «Ірена» №1 (адреса: м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 64) перед початком проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено контрольну закупку й особою, яка проводила розрахункову операцію - ОСОБА_2 , видано відповідний чек про це, який видрукувано на РРО, зареєстрованому за ФОП ОСОБА_1 . Цією ж особою при пред`явленні їй документів, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України, в наказі про проведення перевірки здійснено запис про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки у зв`язку із відсутністю підприємця на місці, про що посадовими особами податкового органу складено акт відмови у допуску до проведення такої перевірки від 11 листопада 2016 року №251.

За наведеного слід погодитися із висновком судів попередніх інстанцій про те, що в розумінні приписів пункту 80.2 статті 80, пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України ОСОБА_2 вважається особою, яка фактично проводила розрахункові операції в належній ФОП ОСОБА_1 господарській одиниці. Доказів, які б свідчили про здійснення вказаної розрахункової операції іншою особою відповідачем суду не надано й таких обставин не встановлено під час розгляду справи.

Доводи ж ФОП ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не є посадовою (службовою) особою платника податків цілком обґрунтовано визнано судами безпідставними, оскільки наявність чи відсутність оформлених трудових відносин із особою, яка фактично проводить розрахункові операції, для реалізації можливості засвідчення факту відмови від допуску до проведення перевірки правового значення не має.

Відтак, з огляду на те, що в контролюючого органу були наявні законні підстави для проведення фактичної перевірки господарської одиниці відповідача, призначеної згідно наказу від 04 листопада 2016 року №1335, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відмова особи, яка фактично проводила розрахункову операцію, від проведення такої перевірки є підставою для задоволення позову та застосування адміністративного арешту коштів, які перебувають на рахунках підприємця.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду