Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №826/4571/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №826/4571/16

адміністративне провадження №К/9901/3438/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 (суддя - Григорович П.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 826/4571/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» (далі - ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 05.03.2015 №0000552205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, статей 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано фактичні обставини справи та не досліджено наявні у справі докази що мають значення для належного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, інших платежів по взаємовідносинам з ТОВ «Інженергосервіс» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, про що складено акт перевірки від 23.02.2015 за №123/26-52-22-05-17/19136506.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних підрядних робіт у ТОВ «Інженергосервіс» за договором від 02.07.2014 №07/02-Н/2014 (результатом якого є блок ЦОР (АЮМА.467766.001) з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві посилалась на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.01.2015 №55/26-59-22-03/38607473 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інженергосервіс», в якому відображено висновок про незнаходження підприємства за податковою адресою, відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також контролюючий орган посилався на те, що за ланцюгом між ТОВ «Інженергосервіс» та його попередніми контрагентами відсутні факти здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві 05.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість в розмірі 369213,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 295371,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 73842,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем підрядних робіт у спірного контрагента є реальними, фактично відбулися, придбаний товар використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здавання-приймання документації, актів здавання-приймання матеріалів і комплектуючих виробів, актів здавання-приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Позивачем надано схема поділу виробу «Нептун» на складові частини та формуляр АЮМА.464318.005 ФО на підтвердження того, що ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» використано блок ЦОР (АЮМА.467766.001) у виробі «Нептун».

Також позивачем надано податкові накладні, платіжні вимоги та банківські виписки, які свідчать про подальшу реалізацію даного товару, а саме комплексу «Нептун» іншому контрагенту.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Науково-впроваджувальна фірма «Криптон» розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент виконання спірних робіт позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого її використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинила реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду