Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №814/2518/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2018 року

справа №814/2518/16

адміністративне провадження №К/9901/4095/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у складі судді Князєва В.С. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів Бойка А. В., Димерлія О. О., Єщенка О. В. у справі № 814/2518/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2016 року № 0001561301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у сумі 21 449 грн 30 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 362 грн 33 коп.; № 0001571301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 268 грн 62 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 577 грн 16 коп.; № 0001581301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 116 грн 31 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 29 грн 08 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 липня 2017 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року № 0001571301 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у частині, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2017 року № 0001571301 в частині застосування до платника податків штрафних санкцій за неподання або подання з недостовірними відомостями чи не в повному обсязі податкової звітності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з часткової правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок доведення податковим органом заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за період 2013-2015 роки на загальну суму 142 995 грн 30 коп., а відтак заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 21 449 грн 30 коп. та військового збору за 2015 рік у сумі 116 грн 31 коп. Податковим органом, крім того, доведено правомірність збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 268 грн 62 коп.

14 грудня 2017 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

27 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

3 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

22 січня 2018 року позивач усунув недоліки касаційної скарги.

25 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення недоліків касаційної скарги, в установлений судом строк, та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/2518/16.

5 лютого 2018 року справа № 814/2518/16 надійшла до Верховного Суду.

15 лютого 2018 року позивачем подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання, з підстав його невмотивованості.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пунктів 177.1. 177.2 статті 177, підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, просить скасувати судові рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзиву відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем з 2002 року та здійснює торгівлю підакцизними товарами (алкогольні та тютюнові вироби), у зв'язку з чим перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25 квітня 2016 року № 279/14-05-13-01/2131721263 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки, серед іншого, встановлено порушення:

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2013-2015 роки на суму 21 449 грн 30 коп., в тому числі за 2013 рік на суму 2531 грн 33 коп., за 2014 рік на суму 17 754 грн 90 коп. та за 2015 рік на 1163 грн 03 коп.;

- підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за листопад 2013 року на суму 86 грн 03 коп., за червень 2014 року на суму 91 грн.35 коп. та за квітень 2015 року на суму 91 грн. 24 коп.;

- пункту 1.2, пункту 1.3, пункту 1.4 статті 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору за 2015 рік (вказано помилково « 2014») у розмірі 116,31 грн.

16 травня 2016 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо доводів касаційної скарги.

Щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2016 року № 0001561301 за порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 21 449 грн 30 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 362 грн 33 коп. на підставі абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися з доведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, внаслідок невключення позивачем до складу чистого оподаткованого доходу за 2013-2015 роки суми коштів у розмірі 142 995 грн 30 коп., які надходили на розрахунковий рахунок платника податків з платіжних карток покупців з використанням банківського терміналу, але оформлювалися як послуги еквайрингу із подальшою видачею коштів з каси на підставі видаткових ордерів.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки за змістом статей 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III, Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, еквайринг, як діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання за операціями з використанням електронних платіжних засобів, здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи.

Відтак, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що гроші, які надійшли на банківські рахунки позивача у такий спосіб не можуть вважатися такими, що отримані від послуг еквайрингу, а є виручкою у грошовій безготівковій формі і повинні включатися до сум чистого оподаткованого доходу платника податків. Наявність видаткових ордерів, оформлених за такими операціями, не є свідченням законності вказаних операцій, оскільки суперечать їх сутнісному змісту та правовій регламентації.

Податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2016 року № 0001581301 за порушення пунктів 1.2, 1.3, 1.4 статті 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 116 грн 31 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 грн 08 коп. на підставі абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Вимоги пунктів 1.2, 1.3, 1.4 статті 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України покладають обов'язок, серед іншого, на осіб, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, сплачувати військовий збір. Об'єктом оподаткування військовим збором є чистий оприбуткований дохід платника податків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги про донарахування сум військового збору за 2015 рік підлягають задоволенню, адже є похідними та обумовленими заниженням чистого оприбуткованого доходу у 2015 році суб'єктом господарювання.

Щодо податку на доходи фізичних осіб (як податковий агент).

Податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2016 року № 0001571301 за порушення підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у сумі 268 грн 62 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 577 грн 16 коп.

Згідно з підпунктом 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться податковим органом на підставі того, що позивачем протиправно застосовано податкові соціальні пільги до доходу, нарахованого на користь найманих працівників у листопаді 2013 року, червні 2014 року та квітні 2015 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2016 року № 0001571301 внаслідок доведення податковим органом обґрунтованості своїх вимог щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, і відсутності будь-яких доказів на спростування таких висновків.

Посилання позивача у касаційній скарзі на окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні акта перевірки, є безпідставними, оскільки такі недоліки не впливають на факт доведеності складу податкових правопорушень, покладених в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем у касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 814/2518/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник