Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 квітня 2018 року

справа №808/3352/15

адміністративне провадження №К/9901/15652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Запорізької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -платник податків, позивач) звернулась із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (в подальшому - Запорізька об'єднана податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, податковий орган, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року №0006021702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 29 168,08 грн - основний платіж та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7462,02 грн; №0006031702, про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61 497,00 грн - за основним платежем та у розмірі 15 374,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0006041702 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником податку своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 2 704,49 грн; податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2015 року №Ф-0005501702 у розмірі 54 089,8 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

12 листопада 2015 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляцйного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року, позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення, винесені 05 червня 2015 року податковим органом відносно позивача, №0006021702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових санкцій) на суму 36 630,10 грн, в тому числі за основним платежем - 29168,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,02 грн; №0006031702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових санкцій) на суму 76 871,25 грн, в тому числі за основним платежем - 61497,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15374,25 грн; №0006041702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2 704,49 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 20 травня 2015 № Ф-0005501702 у розмірі 54 089,80 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що витрати на охорону, сплачені позивачем відповідно до умов договору від 1 березня 2014 року №3п/574-ф, укладеним з Приватним підприємством «Явір-2005», правомірно віднесені до валових витрат з огляду на положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, а сума податку на додану вартість, сплачена у ціні послуг, наданих позивачу Приватним підприємством «Явір-2005», підтверджена належно складеними первинними документами, у зв'язку з чим висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні-грудні 2014 року є безпідставними. Безпідставними також визнано доводи відповідача про неправильне, з огляду на порушення порядку заповнення податкової накладної, нарахування позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за правовідносинами із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оскільки вдповідні податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже податковий орган визнав їх відповідність Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10.

14 грудня 2017 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити позивачу в позові.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права, зокрема положень пункту 138.2 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своєї позиції посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року у справі №К/800/23320/13 та від 3 жовтня 2017 року у справі №К/800/8716/16, в яких суд касаційної інстанції, застосувавши (зокрема, але не виключно) положення пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (справа №К/800/23320/13), на основі оцінки фактичних обставин справ дійшов висновків про безтоварність спірних господарських операцій позивача з його контрагентом та безпідставне формування позивачем валових витрат (у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств) та заниження суми податку на додану вартість за спірними господарськими операціями за періоди, що перевірялися (справа №К/800/23320/13), а також дійшов висновку про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи, внаслідок чого направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції (справа №К/800/8716/16).

12 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №808/3352/15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

30 березня 2018 року ухвалою судді Верховного Суду відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

В період з 20 квітня 2015 року по 13 травня 2015 року податковим органом проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового валютного та іншого позивача за період з 24 грудня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 20 травня 2015 року складено акт перевірки №422/08-28-17-02/2847706148.

Згідно висновків вказаного акту платником податків порушено вимоги підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 138.2 статті 138, абзацу «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб суб'єкта підприємницької діяльності за 2014 рік на загальну суму 29 168,08 грн; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, абзацу «а» пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 за №1333/20071, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні - грудні 2014 року на загальну суму 61 497 грн; пункту 3 статті 9, підпунктів 6, 7 пункту 1 частини першої статті 13, підпункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 08 липня 2010 №2464- VI, підпункту 1 пункту 4.6 розділу IV, підпункту 3.3 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09 вересня 2013 №455, що призвело до несвоєчасного нарахування та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 54 089,80 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення платником податків валових витрат внаслідок безпідставного віднесення до них сум, сплачених Приватному підприємству «Явір-2005» за договором від 1 березня 2014 року №зп/574-ф про надання послуг з фізичної охорони, зроблені із посиланням на неправильний, на думку податкового органу, розрахунок таких витрат, що здійснений платником податків виходячи із загальної площі будівель, яка є об'єктом охорони (та на якій платник податків провадить господарську діяльність, пов'язану зі здійсненням роздрібної торгівлі промислових товарів), а не із площі приміщення, в якому розташоване орендоване позивачем обладнання, необхідне для здійснення господарської діяльності, як вважав податковий орган.

Висновок податкового органу щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих позивачем за правовідносинами з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в період, що перевірявся, полягає у порушенні, на думку податкового органу, позивачем як продавцем порядку заповнення податкової накладної.

На підставі висновків зазначеного акту первірки податковим органом 05 червня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0006021702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 36 613,10 грн., в тому числі за основним платежем - 29 168,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7462,02 грн та №0006031702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 76 871,25 грн, в тому числі за основним платежем - 61 497,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 374,25 грн.

Підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо правильності формування позивачем валових витрат за правовідносинами з Приватним підприємством «Явір-2005», суд касаційної інстанції виходив з оцінки фактичних обставин справи, зокрема умов укладеного між сторонами договору про надання послуг фізичної охорони (об'єкту охорони, ціни договору тощо), а також з аналізу положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до якого витрати на охорону включаються до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

Як вбачається із матеріалів справи та доводів заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, спір між сторонами стосується саме правильності встановлення розміру таких адміністративних витрат, правильність встановлення яких позивачем була підтверджена судами. В частині спору щодо правильності визначення позивачем суми податкового кредиту, суди підтримали позицію позивача, виходячи із наявних у справі і досліджених в ході судового розгляду первинних документів. При цьому суд застосував положення пунктів 177.4 статті 177, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

В силу встановлених главою третьою Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень суду та підстав перегляду судових рішень суду (судів) касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості повторно досліджувати встановлені і оцінені судами фактичні обставини справи.

Аналіз судового рішення, про перегляд якого подано заяву, а також судових рішень, наданих на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, що зумовило різну оцінку обставин справ судом.

Факт неоднакового застосування судом касаційної інстанції однакових за змістом норм матеріального права свого підтвердження не знайшов.

Конкретними фактичними обставинами даної справи, а також справ, судові рішення в яких долучені на підтвердження доводів заяви про перегляд судового рішення, зумовлена й різна оцінка касаційним судом обставин таких справ.

Так, проблемою спору у даній справі було зокрема визначення правильності формування позивачем валових вират по договору про надання послуг фізичної охорони і, у тому числі як наслідок правильності формування валових витрат, правильність формуваня грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в той час як у справі №К/800/23320/13 спір полягав у встановленні реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентом, що мало правові наслідки для правильності формування податкових зобов'язань позивача.

Безпідставними є також посилання податкового органу на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2017 року у справі №К/800/8716/16, оскільки цим судовим рішенням не було вирішено справу по суті, а направлено її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

З аналізу доводів заяви податкового органу висновується, що відповідач фактично незгодний із кінцевим судовим рішенням, яке набрало законної сили, в частині судової цінки обставин справи і просить здійснити його перегляд, а не ставить перед Верховним Судом питання вирішення проблеми неоднакового правозастосування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Cуд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Запорізької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер