Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №807/2862/14

адміністративне провадження №К/9901/6100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду в складі судді Скраль Т.В. від 19 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М. від 19 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів за заявами позивача від 03 березня 2014 року та від 07 липня 2014 року щодо вжиття заходів до ПАТ «СК «ПЗУ Україна»;

- зобов'язати відповідача вжити заходів за заявами позивача від 03 березня 2014 року та від 07 липня 2014 року щодо вжиття заходів до ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 15 жовтня 2012 року Нацкомфінпослуг отримано скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо відмови ПАТ «СК «ПЗУ Україна» у здійсненні страхової виплати. 03 березня 2014 року та 07 липня 2014 року позивач подав до Нацкомфінпослуг заяву про зупинення дії ліцензії ПАТ «СК «ПЗУ Україна» до усунення порушень страхового законодавства, однак, відповідачем безпідставно не було складено акти про правопорушення за цими заявами і не застосовано заходи впливу для припинення порушення законодавства та захисту прав споживача фінансових послуг. Позивач зазначав, що з урахуванням положень Ліцензійних умов та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у Нацкомфінпослуг були усі підстави зупиняти чи обмежувати дію ліцензій страховика до усунення виявлених порушень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Нацкомфінпослуг щодо невжиття заходів за заявами позивача від 03 березня 2014 року та від 07 липня 2014 року щодо вжиття заходів до ПАТ «СК «ПЗУ Україна»; зобов'язано Нацкомфінпослуг повторно розглянути заяви ОСОБА_2 від 03 березня 2014 року та від 07 липня 2014 року щодо вжиття заходів до ПАТ «СК «ПЗУ Україна»

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 серпня 2015 року частково задовольнив апеляційну скаргу Нацкомфінпослуг, змінивши резолютивну частину рішення суду першої інстанції, зокрема: в абзаці 2 резолютивної частини цієї постанови слова «невжиття заходів» змінено на слова «невирішення по суті питання про застосування заходів впливу»; в абзаці 3 резолютивної частини цієї постанови слова «повторно розглянути» змінено на слова «розглянути по суті».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого вцілому погодився апеляційний суд, виходив з того, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у невжитті заходів за заявами ОСОБА_2 від 03 березня 2014 року і від 07 липня 2014 року, та що відповідача необхідно зобов'язати повторно розглянути ці заяви позивача, оскільки фактична бездіяльність Нацкомфінпослуг полягає у невирішенні по суті питання щодо застосування до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» заходу впливу у виді зупинення дії ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Не погоджуючись з постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Нацкомфінпослуг звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що Нацкомфінпослуг діяла у межах закону та вчинила всі дії, передбачені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 807/2862/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 20 березня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Від ОСОБА_2 у встановлений касаційним судом термін (до 10 квітня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 жовтня 2012 року Нацкомфінпослуг отримано скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 щодо неправомірної відмови ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у страховій виплаті.

30 листопада 2012 року щодо ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було складено акт про порушення законодавства у сфері фінансових послуг № 410/13-10/13/6.

17 січня 2013 року щодо ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було застосовано захід впливу у вигляді розпорядження № 155, яким ПАТ«СК «ПЗУ Україна» зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити до 18 березня 2013 року Нацкомфінпослуг про усунення порушень шляхом надання підтверджуючих документів у термін до 28 березня 2013 року.

У зв'язку із невиконанням розпорядження № 155 до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн згідно із постановою від 05 липня 2013 року № 250/13-11/13/5.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року у позові ПАТ«СК «ПЗУ Україна» до Нацкомфінпослуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 17 січня 2013 року № 155 судом відмовлено.

03 березня 2014 року ОСОБА_2 подав до Нацкомфінпослуг заяву про зупинення дії ліцензії ПАТ «СК «ПЗУ Україна» до усунення порушень страхового законодавства. У відповіді Нацкомфінпослуг пояснила невжиття заходів до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» апеляційним оскарженням її постанови від 05 липня 2013 року № 250/13-11/13/5 про накладення штрафу.

04 квітня 2014 року у відповіді № 3337/13-12 на звернення ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відповідач повідомляє, що окружний адміністративний суд м. Києва, розглянувши адміністративну справу за позовом ПАТ «СК «ПЗУ Україна» до Нацкомфінпослуг про визнання протиправною та скасування постанови від 05 липня 2013 року, постановив у задоволенні позову відмовити. ПАТ «СК «ПЗУ Україна» оскаржило дану постанову в апеляційному порядку. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі про визнання протиправною та скасування постанови від 05 липня 2013 року № 250/13-11/13/5.

07 липня 2014 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав до Нацкомфінпослуг повторну заяву про зупинення дії ліцензії ПАТ «СК «ПЗУ Україна» до усунення порушень страхового законодавства.

22 липня 2014 року у своїй відповіді Нацкомфінпослуг на запит та заяву від 07 липня 2014 року щодо врегулювання відносин з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила, що 04 квітня 2014 року № 3337/13-12 позивачу вже надавалася відповідь.

Постанову від 05 липня 2013 року № 250/13-11/13/5 про накладення штрафу 04 листопада 2013 року визнано законною Окружним адміністративним судом м. Києва, 23 січня 2014 року залишено без змін Київським апеляційним адміністративним судом та 24 лютого 2014 року - Вищим адміністративним судом України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року відповідають, а викладені в касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи вчинені дії (бездіяльність) Нацкомфінпослуг, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Повноваження Нацкомфінпослуг у спірних правовідносинах регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим розпорядженням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі - Положення № 2319).

Відповідно до статті 28 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених ним випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок.

Статтею 39 цього ж Закону встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пункту 1.5 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг як колегіальний орган або уповноважені особи Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сфері ринків обирають і застосовують заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та застосування таких заходів. Дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися зокрема в: зверненнях громадян.

Пунктом 1.6 Положення № 2319 передбачено, що уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу.

Відповідно до пункту 1.11 Положення № 2319 посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення. Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.

Зі змісту пункту 4.21 Положення № 2319 вбачається, що за результатами розгляду справи про правопорушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень:

- про застосування заходу впливу;

- про закриття справи про правопорушення.

Згідно пункту 4.4 Положення № 2319 справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю, зокрема, в разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку про те, що Нацкомфінпослуг зобов'язано застосувати заходи впливу до суб'єкта надання фінансових послуг у разі порушення ним законодавства про фінансові послуги залежно від наслідків порушення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Нацкомфінпослуг не було складено акти про правопорушення за заявами ОСОБА_2 від 03 березня 2014 року, 07 липня 2014 року не проведена перевірка та за наслідками, у випадку наявності порушення, не застосовано заходи впливу для припинення порушення законодавства та захисту прав споживача фінансових послуг.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача про визнання бездіяльності Нацкомфінпослуг протиправною щодо невжиття заходів за заявами ОСОБА_2 від 03 березня 2014 року та від 07 липня 2014 року підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко