Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2018 року

м. Київ

справа №806/2087/15

адміністративне провадження №К/9901/3068/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 (суддя - Черноліхов С.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 (судді - Капустинський М.М., Євпак В.В., Шидловский В.Б.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (ТДВ "ЖЛ") до Житомирської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ТДВ "ЖЛ" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 20.01.2015 № 101060000/2015/300005/1, від 27.01.2015 № 101060000/2015/300007/1, від 28.01.2015 № 101060000/2015/300009/1, від 29.01.2015 № 101060000/2015/3000010/1, від 30.01.2015 № 101060000/2015/3000011/1, від 02.02.2015 № 101060000/2015/3000013/1, від 10.02.2015 № 101060000/2015/3000021/1, від 11.02.2015 № 101060000/2015/3000022/1, від 25.03.2015 № 101060000/2015/3000047/1, від 26.03.2015 № 101060000/2015/3000050/1, від 05.03.2015 № 101060000/2015/3000038/1, від 02.04.2015 № 101060000/2015/3000056/1, від 09.04.2015 № 101060000/2015/3000059/1, від 03.04.2015 № 101060000/2015/3000057/1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного органу були надані всі документи, необхідні для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. При цьому позивач вважає, що Митниця витребувала у товариства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, як і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 30.07.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, адміністративний позов ТДВ "ЖЛ" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці від 20.01.2015 № 101060000/2015/300005/1, від 27.01.2015 № 101060000/2015/300007/1, від 28.01.2015 № 101060000/2015/300009/1, від 29.01.2015 № 101060000/2015/3000010/1, від 30.01.2015 № 101060000/2015/3000011/1, від 02.02.2015 № 101060000/2015/3000013/1, від 10.02.2015 № 101060000/2015/3000021/1, від 11.02.2015 № 101060000/2015/3000022/1, від 25.03.2015 № 101060000/2015/3000047/1, від 26.03.2015 № 101060000/2015/3000050/1, від 05.03.2015 № 101060000/2015/3000038/1, від 02.04.2015 № 101060000/2015/3000056/1, від 09.04.2015 № 101060000/2015/3000059/1, від 03.04.2015 № 101060000/2015/3000057/1.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що: під час митного оформлення товару ТДВ "ЖЛ" надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору; у Митниці не було підстав для сумніву щодо правильності заявленої митної вартості товару, а доказів того, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, митний орган не надав, як не обґрунтував, які самі обставини (показники, складові митної вартості) повинен був підтвердити позивач додатково на запит Митниці про надання додаткових документів; наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може мати першочергове значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар; при коригуванні митної вартості орган доходів і зборів взяли за основу для визначення митної вартості товару рішення про коригування митної вартості, які або скасовані судом, або оскаржені до суду. Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій також врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 № 21-354а13 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на рпозбіжності у відомостях про банківські реквізити, зазначені у рахунках (інвойс) та контракті, та ненадання декларантом на запит Митниці додаткових документів. Також Митниця посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом України в постановах від 02.06.2015 № 21-498а15, від 17.06.2014 № 21-148а14 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.10.2015 № К/800/41994/15 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Митниці.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2018 касаційну скаргу Митниці прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що між позивачем (Покупець) та компанією GREEN SNACKS C.V., Амстердам, Нідерланди (Продавець) був укладений контракт від 25.04.2014 АР24.14, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує ядра арахісу (код ТНВД 1202200000) в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікацій, які додаються до кожної поставки і є невід'ємними частинами даного Контракту. Ціна товару встановлюється в доларах США і зазначається в специфікації та експортному рахунку (інвойсі) на кожну поставку (пункт 2.1 Контракту). Умовами поставки визначено CІF порт Одеса, Україна (Інкотермс 2010) (пункт 3.1 Контракту). До вказаного контракту між сторонами підписано додаткові угоди: від 12.01.2015 № 1 щодо заміни банківських реквізитів Продавця; від 24.02.2015 № 2, якою визначено строк поставки товару і строк дії контракту - до 31.12.2015, від 24.02.2015 № 3, якою встановлено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем в доларах США за кожну партію шляхом 100 % оплати після митного очищення вантажу протягом 15 днів.

З метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту АР24.14, - арахіс Аргентинський (сирий, лущений), сорт Runner, типу Split (половинки), в 500 мішках по 50+-0,5 кг, загальною вагою нетто 25 000 кг, загальною митною вартістю 30000,00 доларів США, товариство до митного органу надало митні декларації (далі - МД): від 20.01.2015 № 101060000/2015/000514, від 27.01.2015 № 101060000/2015/000917, від 28.01.2015 № 101060000/2015/000958, від 29.01.2015 № 101060000/2015/001093, від 30.01.2015 № 101060000/2015/001131, від 02.02.2015 № 101060000/2015/001259, від 10.02.2015 № 101060000/2015/001684, від 11.02.2015 № 101060000/2015/001737, від 25.03.2015 № 101060000/2015/003694, від 26.03.2015 № 101060000/2015/003779, від 05.03.2015 № 101060000/2015/002752, від 02.04.2015 № 101060000/2015/004150, від 09.04.2015 № 101060000/2015/004517, від 03.04.2015 № 101060000/2015/004268. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу було також подано такі документи: контракт від 25.04.2014 № АР24.14 і доповнення до нього; міжнародні автомобільні накладні (СМR); рахунки-фактури (інвойси); коносаменти; платіжні документи; сертифікати про походження товару загальної форми; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 21.11.2014 № 2761; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 21.11.2014 № 2761; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 19.01.2015 № 2730; резервна позиція від 26.07.2001 № 915. Митну вартість товару декларант визначив за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору.

Рішеннями про коригування митної вартості товарів, з приводу правомірності яких виник спір, Митниця визначила митну вартість товарів з використанням резервного методу. У якості підстави зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України подані для митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а саме інформації щодо ступені обробки товару, що в свою чергу впливає на числові значення складових митної вартості та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари), а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договорів з третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копії митних декларацій країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 Митного Кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД від 27.10.2014 № 101060000/2014/016559, від 05.03.2015 № 101060000/2015/002752, від 04.03.2015 № 101060000/2015/002740, від 02.04.2015 № 101060000/2015/004212 з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначених Угодою про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Крім того, у рішеннях від 20.01.2015 № 101060000/2015/300005/1, від 28.01.2015 № 101060000/2015/300009/1, від 29.01.2015 № 101060000/2015/300010/1, від 30.01.2015 № 101060000/2015/300011/1, від 02.02.2015 № 101060000/2015/300013/1 зазначено про наявність розбіжностей в інвойсах, а саме: відсутні відомості про особу, яка їх підписала; в рішеннях від 10.02.2015 № 101060000/2015/300021/1, від 11.02.2015 № 101060000/2015/300022/1 вказано про наявність розбіжностей, а саме: в інвойсі та платіжному дорученні зазначено різні відомості банка одержувача платежу; в рішеннях від 25.03.2015 № 101060000/2015/300047/1, від 26.03.2015 № 101060000/2015/300050/1, від 05.03.2015 № 10106000/2015/300038/1, від 02.04.2015 № 101060000/2015/300056/1, від 09.04.2015 № 101060000/2015/300059/1 зазначено про відмінність відомостей про банк в рахунку від таких відомостей в контракті.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;м б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як встановили суди, позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а Митниця всупереч положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону до 15.12.2017) не довела, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як не довела, що задекларований товар у МД, щодо до яких міститься інформація у ЄАІС, на яку в свою чергу відповідач посилається, як на підставу коригування митної вартості, був увезений на територію України за ціною, встановленою рішенням про коригування митної вартості, оскільки останні були оскаржені до суду. Також суди правильно зазначили, що наявні розбіжності у рахунку-фактурі (інвойс), платіжному дорученні та контракті щодо банківських реквізитів, поданих разом з іншими документами для підтвердження митної вартості, не впливають на числове значення складових митної вартості імпортованого товариством товару, до того ж така інформація у документах не впливає на їх доказову силу і не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що міститься у таких документах. Не заслугов

Наведені в касаційній скарги доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судами у ході розгляду справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суди дійшли правильного висновку про протиправність рішень Митниці про коригування митної вартості товарів, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна