Постанова КАС ВП від 24.01.2020 року у справі №820/1190/17

Друк

Пошук

277

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.01.2020 року у справі №820/1190/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа № 820/1190/17

адміністративне провадження № К/9901/24512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1190/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Кононенко З.О., Бондара В.О.

УСТАНОВИВ:

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ Національної поліції в Харківській області, відповідач), третя особа ОСОБА_2 т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - третя особа), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Харківській області від 30 грудня 2016 року № 598 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 /М-083479/, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів;

1.3. поновити його на роботі начальника сектору реагування патрульної поліції Ізюмського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2017 року до дня поновлення на роботі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на порушення відповідачем визначеного законодавством порядку звільнення працівників у зв`язку зі скороченням штату або проведення організаційних заходів.

2.1. Так відповідач персонально не попередив позивача про заплановане звільнення, будь-якого офіційного документа про це не має. Про своє звільнення позивач дізнався тільки 05 січня 2017 року, тобто після винесення відповідачем 30 грудня 2016 року наказу про його звільнення.

2.2. В порушення вимог чинного законодавства позивачу не було запропоновано іншу посаду чи роботу.

2.3. Крім того, відповідач не надав у повному обсязі копію наказу від 02 листопада 2016 року № 1143, який є підставою для звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату (надіслано лише текст наказу на 1 аркуші без додатків), що унеможливлює дізнатись дійсну підставу звільнення позивача зі служби в Національній поліції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено, з огляду на те, що виносячи оскаржуваний наказ, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Харківській області від 30 грудня 2016 року № 598 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 /М-083479/ згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

5.2. Поновлено ОСОБА_1 на роботі начальника сектору реагування патрульної поліції Ізюмського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області.

5.3. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня по 26 жовтня 2017 року в сумі 127 083 грн 86 коп.

6. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідач в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не надав належних доказів повідомлення позивача про можливе звільнення за два місяці до дати такого звільнення та надання пропозиції позивачу іншої роботи чи посади.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. 13 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ Національної поліції в Харківській області, в якій скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування касаційної скарги ГУ Національної поліції в Харківській області вказує на те, що оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом апеляційної інстанції надано не правильну оцінку обставинам справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

8.1. В касаційній скарзі вказано на те, що суд апеляційної інстанцій дійшов помилкових висновків про те, що звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату відбулося на виконання вимог пунктів 10 та 11 розділу ХІІ Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

8.2. Так наказом Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053дск затверджено організаційно-штатні зміни в ГУ Національної поліції в Харківській області та зазначено, що тимчасові штати ГУ Національної поліції в Харківській області втратили чинність. В тимчасовому штаті патрульної поліції Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області було передбачено 86 посад, а в постійний штат введено тільки 73 посади. Таким чином, після створення Національної поліції та у зв`язку із її реформуванням ГУ Національної поліції в Харківській області зазнало реорганізації, яка відбулася відповідно до статті 68 Закону України «Про Національну поліцію».

8.3. Висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем строків попередження про можливе звільнення не відповідають дійсності. Позивач 02 листопада 2016 року був персонально письмово повідомлений про скорочення його посади та можливе звільнення з посади. Позивача додатково ознайомлено зі змістом статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», про що свідчить його власноручно написаний рапорт.

8.4. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції зроблені помилкові висновки про те, що позивачу усно пропонувалися інші посади у зв`язку зі скороченням його посади. Факт пропозиції позивачу посади начальника сектору реагування патрульної поліції Ізюмського відділу поліції підтверджується показаннями свідка, допитаного під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не заперечувався позивачем. Однак позивач не надав письмового рапорта про прийняття цю на цю посаду.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

12. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13. 16 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., Білоус О.В., Шарапа В.М.

14. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30 травня 2019 року між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 519/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач)

Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 23 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від позивача заперечень на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», набрання чинності з 07 листопада 2015 року Закону України «Про Національну поліцію» було утворено новий територіальний орган Національної поліції України - Головне управління Національної поліції в Харківській області.

18. Наказом Національної поліції України від 22 січня 2016 року № 53 було запроваджено нові форми і методи роботи ГУНП в Харківській області.

19. Наказом Національної поліції України від 25 січня 2016 року № 61 «Про організаційно штатні зміни в ГУНП в Харківській області» затверджені тимчасові штати, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 29 січня 2016 року № 54.

20. Наказом Національної поліції України від 24 жовтня 2016 року № 1053 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області» затверджено штати ГУНП в Харківській області, які оголошені наказом ГУНП в Харківській області від 02 листопада 2016 року № 1143. Також в наказі зазначено, що всі тимчасові штати ГУНП в Харківській області втратили чинність.

21. Наказом ГУНП в Харківській області від 30 грудня 2016 року № 598 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів) з 03 січня 2017 року.

22. Не погодившись з вказаними наказом позивач звернувся до суду.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені у Законі України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).

25. Статтею 3 Закону № 580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

26. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації визначено у статті 66 Закону № 580-VIII.

27. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення (частина 1 статті 68 Закону № 580-VIII).

28. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (частина 2 статті 68 ).

29. Відповідно до частини 3 статті Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1статті 77 цього Закону.

30. Відповідно до пункту 4 статті 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

31. Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк (частина 4 статті 68 Закону № 580-VIII).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

33. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

35. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

37. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

38. Предметом спору у даній справі є правомірність винесення відповідачем наказу від 30 грудня 2016 року № 598 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 03 січня 2017 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів).

39. Верховний Суд наголошує на тому, що вирішуючи питання про правомірність наказу про звільнення працівника поліції зі служби у зв`язку зі скороченням штату судами необхідно з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано відповідачем вимог законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а саме чи попереджено у встановлений законом строк про можливе звільнення та чи запропоновано працівнику іншу посаду.

40. При цьому слід врахувати, що у випадку скорочення тимчасового штату в органах Національної поліції з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Висновок щодо скорочення штату можливий за умови проведення порівняльного аналізу штату, який існував до реорганізації та після неї.

41. З системного аналізу вищевказаної норми Закону № 580-VIII слідує, що надання згоди поліцейського щодо призначення на іншу посаду у зв`язку зі скороченням посади, яку він обіймає, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад, які пропонуються йому, з врахуванням критеріїв, визначених приписами даної статті.

42. Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

43. Відтак, відсутність доказів щодо здійснення пропозиції відповідачем позивачу усіх наявних вакантних посад, з урахуванням критеріїв, вказаних вище, не може бути свідченням дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штатів або проведення організаційних заходів.

44. Така правова позиція викладена Верховним Судом, у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 814/2410/16, від 25 квітня 2019 року № 814/163/17. Верховний Суд не знаходить правових підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи.

45. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог законодавства щодо належного повідомлення позивача про можливе звільнення зі служби в поліції, оскільки матеріали справи не містять персонального письмового попередження позивача про таке звільнення зі служби в поліції, як того вимагає частина 1 статті 68 Закону № 580-VIII.

46. Також правильними є висновки суду апеляційної інстанції про недотримання відповідачем вимог законодавства щодо надання позивачу пропозиції іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Відповідачем не виконано вимоги частини 2 статті 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) та не надано належних та допустимих доказів пропозиції позичу іншої вакантної посади.

47. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про протиправність наказу наказу ГУ Національної поліції в Харківській області від 30 грудня 2016 року № 598 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, а позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

48. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

49. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

51. Доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

52. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

55. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

56. Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

58. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,