ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №816/2380/17

адміністративне провадження №К/9901/53224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_2,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі № 816/2380/17

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатор ПУАТ "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в Полтавський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ліквідатор ПУАТ "Фідобанк" Коваленко Олександр Володимирович про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) від 11.07.2016 № 0047961301 та податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 20.07.2017 № 3642-17.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що перевірка проведена контролюючим органом з порушенням встановленого законом порядку, а висновки про отримання ОСОБА_3 додаткового блага є помилковими з огляду на те, що позивач у повному обсязі сплатив заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позовну заяву залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначеного податковим повідомленням - рішенням від 11 липня 2016 року №0047961301, а також податковою вимогою від 20 липня 2017 року №3641-17 грошового зобов'язання, вказавши при цьому, що наявні в матеріалах справи докази вказують саме на факт прощення Банком позивачу суми боргу у розмірі 164 375 грн. 11 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено адміністративний позов: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.07.2016 № 0047961301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в загальному розмірі 34 642, 96 грн. та вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 20.07.2017 № 3642-17, згідно з якою загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 19.07.2017 становить 43 230, 62 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нову постанову, якою залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодлексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзної перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_3 належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 складено акт від 30.05.2016.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 179 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік;

- порушення підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 27 714, 37 грн.

На висновків акту, 11.07.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0047961301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 34 642, 96 грн., з яких 27 714, 37 грн. - основний платіж, 6 928, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення рішення ДПІ мотивує тим, що позивач отримав додаткове благо у вигляді прощеного ПАТ "Фідобанк" (далі - Банк) боргу по кредитному договору.

20.07.2017 ДФС прийняла податкову вимогу №3642-17 про сплату 43 230, 62 грн., з яких 27 714, 37 грн. - основний платіж, 6 928, 59 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 8 587, 66 грн.- пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2008 між позивачем та ПАТ "Ерсте Банк" (в подальшому ПАТ "Фідобанк") укладено кредитний договір №014/3731/2/24617.

Банком на вимогу суду надано, зокрема, копію листа від 29.10.2013, в якому банківська установа інформує позивача про прощення боргу в розмірі 164 375, 11 грн. за кредитним договором № 014/3731/2/24617 та копію довідки від 30.10.2013 про виконання позивачем кредитних зобов'язань за договором № 014/3731/2/24617.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України (далі - у редакції, чинній на момент прощення боргу) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.47. п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пункт 2 статті 164 ПК України встановлює складові загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачами, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України, не надано належних та допустимих доказів того, що в суму прощеного банком боргу за кредитним договором входить виключно основна сума боргу.

При цьому судом апеляційної інстанції вірно враховано, що Банк, через відсутність документів обліку, не в змозі визначити складові прощеного позивачу боргу в сумі 164 375, 11 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог законодавства не доведено правомірність прийнятих податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова