Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.10.2018 року у справі №810/2741/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №810/2741/17

адміністративне провадження №К/9901/63386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 (суддя - Виноградова О.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді - Федотов І.В., Сорочко Є.О.)

у справі № 810/2741/17

за позовом Приватного підприємства «Завод «Імпекс Сплав»

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Приватне підприємство «Завод «Імпекс Сплав» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2017 № 0018411411 та №0018421411.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення Підприємству розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 19.05.2017 № 0018411411 та № 0018421411.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.

Підприємство у своєму відзив на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 28.02.2017 по 09.03.2017 ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» за лютий та квітень 2016 року і по взаємовідносинах з ТОВ «Мегатрейд 7» за жовтень 2016 року, за результатами якої 16.03.2017 складено акт перевірки № 137/10-36-14-01/32687434.

У зв'язку з поданням Підприємством заперечення на акт перевірки та додаткових документів, контролюючим органом повторно проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 26.04.2017.

У висновках вказаного акта перевірки зазначено про те, що Підприємством порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 172 581 грн., у тому числі: за квітень 2016 року - 172 581 грн. та завищено від'ємне значення ряд. 21 за лютий 2016 року на суму 37 770 грн. та за жовтень 2016 року на суму 162 000 грн.

На цій підставі 19.05.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0018421411, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 258 872 грн., з яких податкове зобов'язання - 172 581 грн., штрафні (фінансові) санкції - 86 291 грн.;

- № 0018411411, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 199 770 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області мотивує тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» та ТОВ «Мегатрейд 7» не носили реального характеру та фактично не виконувались.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку на додану вартість, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України (кореспондується з положеннями статті 71 КАС України у редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9» та ТОВ «Мегатрейд 7».

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження реального характеру фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Регіон-Трейдінг 9», позивачем надано до суду договір поставки № 150615 від 15.06.2015; специфікації, згідно з якими сторонами погоджено кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару; видаткові накладні від 13.01.2016 № РН-0000001 та від 14.01.2016 № РН-0000002, згідно з якими товар поставлено позивачу; товарно-транспортні накладні, згідно з якими постачальник здійснював поставку товару покупцю; податкові накладні; рахунки-фактури.

Оплата за поставлений товар здійснена відповідно до платіжних доручень від 13.01.2016 № 32 на суму 400 007,40 грн., від 14.01.2016 № 44 на суму 200 000,00 грн., від 15.01.2016 № 58 на суму 201 033,06 грн., від 18.01.2016 № 67 на суму 247 491,77 грн., від 02.02.2016 № 113 на суму 126 619,57 грн., від 11.02.2016 № 174 на суму 100000,00 грн., від 05.04.2016 № 432 на суму 292 699,20 грн., від 08.04.2016 № 469 на суму 217 245,60 грн., від 12.04.2016 № 482 на суму 226 664,64 грн., від 14.04.2016 №498 на суму 298 877,28 грн., від 19.04.2016 № 526 на суму 286 116,00 грн., від 22.04.2016 № 542 на суму 290 130,48 грн., від 22.04.2016 № 544 на суму 9000,00 грн.

Крім того, 16.10.2016 між позивачем (покупець) та ТОВ «Мегатрейд 7» (постачальник) укладено договір поставки № 161024, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця брухт і відходи кольорових металів та їх сплавів.

На підтвердження реальності виконання сторонами договору № 161024, позивачем надано до суду копії: специфікацій, згідно з якими сторонами погоджено кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару; видаткових накладних від 27.10.2016 № РН-0000031 та № РН-0000032; товарно-транспортних накладних; податкових накладних від 26.10.2016 № 9 на суму 486 000,00 грн., від 27.10.2016 № 10 на суму 486 000,00 грн.; сертифікатів якості; супровідного листа, згідно з яким ТОВ «Мегатрейд 7» здійснювало поставку товару позивачу.

Оплата за поставлений товар здійснена відповідно до платіжних доручень від 26.10.2016 № 1736 на суму 486 000,00 грн., від 28.10.2016 № 1762 на суму 486 000,00 грн., та виписок по рахунку, завірених печаткою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Перевезення товару здійснювалося на підставі договору про надання транспортних послуг № 3 від 11.08.2016, укладеного між ТОВ «Мегатрейд 7» (замовник) та ТОВ «Регіон-Трейдінг 17» (виконавець).

З матеріалів справи також вбачається, що для підтвердження реального характеру вищезазначених господарських операцій позивачем надано до суду копії наступних документів: атестату спеціалізованого металургійного переробного підприємства від 27.01.2016 № 10, згідно з яким засвідчено, що позивач відповідає вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства; довідки про відповідність спеціалізованого підприємства вимогам до спеціалізованого металургійного переробного підприємства, затвердженого директором Державного зовнішньоекономічного підприємства «Укркольорпром»; договору оренди земельної ділянки, укладеного між Білоцерківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) від 21.02.2007, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку для будівництва складських приміщень в межах Фурсівської сільської ради; акта приймання-передачі вказаної земельної ділянки; договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.10.2016, згідно з яким позивач прийняв у власність земельну ділянку за адресою: м. Біла Церква, вул. гайок, 4-а, загальною площею 0, 5398 га; свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 176803, згідно з яким у позивача на праві приватної власності знаходяться нежитлові будівлі та склади; актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, згідно з якими у позивача є у власності спеціалізовані об'єкти (устаткування); декларації про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою реконструйовано існуюче нежитлове приміщення та будівництво цеху вторинної переробки кольорових металів; штатного розпису, згідно з яким у позивача працює 39 осіб, в тому числі і особи зі спеціальними навиками.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що виготовлений товар позивачем у подальшому реалізовано, що підтверджується копіями договорів, видаткових накладних, банківських виписок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що надані позивачем письмові докази в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також зміни, що виникли у майновому стані сторін.

Доводи скаржника щодо відсутності у контрагентів позивача виробничих, складських і трудових ресурсів у необхідному для виконання зазначених договорів об'ємі, колегія суддів не бере до уваги як доказ одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Понад те, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Касаційна скарга ГУ ДФС у Київській області не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова