Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №810/2414/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №810/2414/16

адміністративне провадження №К/9901/19586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року

у складі судді Волкова А.С.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року

у складі колегії суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.

у справі № 810/2414/16

за адміністративним позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальнстю "Надра Геоцентр"

про зупинення видаткових операцій на рахунку платника податків,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі) про зупинення видаткових операцій на рахунку позивача № 26000300002557 в ПАТ "ДІАМАНТ БАНК" (МФО 320854) (накладання арешту на кошти) в межах суми 117 742 512,38 грн.

01 вересня 2016 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій висновувалися на недоведеності податковим органом фактів перешкоджання відповідачем податковому керуючому у виконанні ним повноважень, що виключає підстави звернення контролюючого органу до суду з вимогами про зупинення видаткових операцій.

У листопаді 2016 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20, пункту 89.4 статті 89, пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу України) та порушення норм процесуального права (статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України), просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вважає доведеним факт перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим.

Відповідач своїм правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень та вирішення справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр" є юридичною особою, що зареєстрована 20 листопада 2006 року (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 1 074 102 0000 021119 ), як платник податків перебуває на обліку в Миронівському відділені Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У зв'язку з виконанням договору про спільну діяльність від 19 листопада 2007 року №265-12, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр", відповідач є відповідальним за утримання та внесення до бюджету податків від імені учасників спільної діяльності і також зареєстрований як платник податків не за основним місцем обліку у Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, що підтверджується довідкою податкового органу від 29 липня 2016 року № 5351/10/20-27-17-17.

Довідкою податкового органу від 29 липня 2016 року № 5350/10/20-27-17-17 підтверджено, що Товариство внаслідок виконання договору про спільну діяльність від 19 листопада 2007 року № 265-12 року має податковий борг у загальній сумі 117742512,38 грн., з яких: 116914504,76 грн. - рентна плата за користування надрами для видобування природного газу; 828007,62 грн. - рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату.

Відповідно до наказу позивача від 15 червня 2016 року № 311 податковим керуючим Товариства призначено Струтинську Світлану Вікторівну.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу і виникненням у податкового органу права податкової застави податковим органом прийнято рішення від 21 червня 2016 року № 5/10/20-28-17-035 про опис майна Товариства у податкову заставу.

22 червня 2016 року податковий керуючий з'явився за адресою місцезнаходження відповідача (вул. Леніна, буд. 48, м. Миронівка, Київська область) і не встановив в цьому місці посадових осіб відповідача, у зв'язку з чим склав акти від 22 червня 2016 року №2/20-28-17-012 та 22 червня 2016 року № 1, в яких констатував факт відсутності посадових осіб Товариства за податковою адресою та стверджував про факт перешкоджання йому у виконанні повноважень податкового керуючого, визначених Податковим кодексом України.

Вказані обставини стали підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом на підставі положень пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу України.

Здійснюючи касаційний перегляд справи, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Підпунктом 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

За положеннями пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Положеннями пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Висновуючись на аналізі наведених норм, з врахуванням фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій здійснили правильний висновок про недоведеність податковим органом факту перешкоджання платником податків виконанню податковим керуючим його повноважень, оскільки складені позивачем акти за наслідками виходу за адресою боржника від 22 червня 2016 року «Про незнаходження керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням», «Про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим» посвідчують виключно факт відсутності посадових осіб Товариства за податковою адресою. На вимогу суду першої інстанції під час судового засідання представник податкового органу не зміг пояснити в чому саме виявились дії відповідача по перешкоджанню податковому керуючому у виконанні ним своїх повноважень, хто саме вчиняв такі дії, коли і за яких обставин.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що визначення словосполучень «недопуск до перевірки» і «відсутність за місцезнаходженням» не є тотожними за своїм значенням, у тому числі і за наслідками, які наступають у разі настання таких обставин у розумінні вимог податкового законодавства України.

Наявні в матеріалах справи акти не свідчать про недопуск платником податків податкового керуючого для здійснення опису майна Товариства у податкову заставу, не подання документів, необхідних для такого опису, або перешкоджання виконанню податковим керуючим своїх повноважень, визначених Податковим кодексом України, що виключає наявність підстав у податкового органу для звернення до суду із даним позовом.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до непогодження з оцінкою наданою судами фактичним обставинам справи, переоцінка яких знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 810/2414/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер