Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №810/1954/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №810/1954/18

адміністративне провадження №К/9901/67586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року у складі судді Балаклицького А.І.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів Кучми А. Ю., Безименної Н.В., Бєлової Л.В.

у справі № 810/1954/18

за позовом Корпорації "Укртрансбуд"

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Корпорація «Укртрансбуд» (далі - Корпорація, позивач у справі) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21 лютого 2018 року № UA125000/2018/000017/2 та № UA125010/2018/000018/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 лютого 2018 року № UA125010/2018/00008 та № UA125010/2018/00009, з мотивів протиправності їх прийняття.

08 червня 2018 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом другим частини шостої статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

10 грудня 2018 року митним органом подано до Верховного Суду касаційну скаргу із клопотанням про зупинення виконання суду апеляційної інстанції.

12 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу та витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 810/1954/18. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено з мотивів передчасності його подання.

У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статті 19 Конституції України, статей 52-55, 57-64, 265 Митного кодексу України, пункту 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору», а також статей 70, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні карток відмови, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Корпорації відмовити повністю.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо застосування інформації з ЄАІС та надання декларантом не усіх документів, згідно з переліком, передбаченим у частинах другої - четвертої статті 53 Митного кодексу України.

29 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому Корпорація спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

03 січня 2019 року справа № 810/1954/18 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у лютому 2018 року позивач з метою розмитнення товару (два автомобілі: - IVECO MAGIRUS, рік виготовлення 2012, VIN номер: WJMM1VSH40C254702; та - IVECO MAGIRUS, рік виготовлення 2012, VIN номер: WJMN1VSH40C254634), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракт від 07 грудня 2017 року № 07/12/2017, укладеного з GRUBER Nutzfahrzeuge GmbH (Німеччина) подав електронні митні декларації ІМ 40 ДЕ UA 125010/2018/001354 та ІМ 40 ДЕ UA125010/2018/001350, з необхідним для митного оформлення пакетом документів.

За наслідком розгляду митних декларацій відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21 лютого 2018 року № UA125000/2018/000017/2 та №UA125010/2018/000018/2, відповідно, і роз'яснено необхідність подання нових митних декларацій.

Митний орган за наслідками розгляду вказаних електронної митної декларації оформив оскаржувану картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням статті 52-55 Митного кодексу України. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 59 Митного кодексу України застосовано другорядний метод - резервний.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Корпорація «Укртрансбуд» купила на умовах FCA Лейпциг (Інкотермс 2010) два автомобілі IVECO MAGIRUS, загальною вартістю 12 500 Євро.

Умови поставки FCA (Франко-перевізник) Інкотермс 2010 передбачають, що продавець виконує своє зобов'язання з поставки, коли він поставляє товар, очищений від мита на експорт, перевізнику, призначеному покупцем, у визначеному місці.

До заявленої митної вартості товару декларантом, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, віднесено вартість транспортних послуг, а саме 455, 31 Євро за перевезення вказаних автомобілів власним ходом до митного кордону України, що не оскаржується в межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом першим частини четвертої статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Висновок про відсутність у документах, приєднаних до електронної митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує виключно з посиланням на джерело інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а не з фактичною ціною договору чи розбіжностями у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, обґрунтовано виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. При цьому суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з ЄАІС не враховується, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлена та доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Суди першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано вказали на невідповідність змісту рішень про коригування митної вартості вимогам чинного законодавства, оскільки джерело інформації, на яку посилається митний орган, як на підставу такого коригування, наводиться за інший рік. Митним органом не вказано також чи порівнюється ідентичний або подібний (аналогічний) товар, відповідно до статті 57 Митного кодексу України (співпадають рік випуску, марка, модель тип двигуна, потужність двигуна та інше).

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року

у справі № 810/1954/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер