Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24.01.2018 Київ К/9901/3809/18 816/1014/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1014/16

за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду, прийняту 25 липня 2016 року у складі головуючого судді Бойка С. С., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 6 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Подобайла З. Г., суддів: Тацій Л. В., Рєзнікової С. С.,

у с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Атестаційної комісії №3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оформленого Протоколом ОП № 15.00006691.0035761 від 23 червня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача від 23 червня 2016 року, оформлене Протоколом ОП № 15.00006691.0035761 від 23 червня 2016 року, є незаконним, необ'єктивним та прийнятим без врахування професійних якостей позивача, оскільки будь-яких підстав та мотивів прийняття атестаційною комісією рішення про невідповідність займаній посаді в рішенні не наведено. У зв'язку з чим її висновки є передчасними, необґрунтованими та такими, що прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а прийняте рішення відображає лише суб'єктивну думку членів комісії.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25 липня 2016 року, яку залишив без змін Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою 6 жовтня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Атестаційної комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року, оформленого Протоколом ОП № 15.00006691 від 23 червня 2016 року, відносно майора поліції ОСОБА_1 (першого заступника Хорольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області) "4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 551 грн 20 коп.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 3 серпня 2003 року по 6 листопада 2015 року безперервно перебував на службі в органах внутрішніх справ.

06 листопада 2015 звільнений за п. 64 "з" (у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства та відомства) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Головне управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП) наказом від 7 листопада 2015 року № 09 о/с прийняв позивача на службу до поліції та призначив на посаду заступника начальника Хорольського відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Наказом начальника ГУНП в Полтавській області № 60 о/с від 16 березня 2016 року майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Хорольського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

На підставні наказу ГУНП в Харківській області від 11 лютого 2016 року № 69 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Полтавській області позивач пройшов атестацію 23 червня 2016 року.

За наслідками проведеного атестування, комісією прийнято висновок, оформлений Протоколом ОП № 15.00006691.0035761 від 23 червня 2016 року, - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Вважаючи рішення відповідача, оформлене Протоколом ОП № 15.00006691.0035761 від 23 червня 2016 року протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача не було передбачених чинним законодавством підстав для включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестації.

Колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження ними служби в Національній поліції України регулюються нормами Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України «Про Національну поліцію» відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, котра затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Аналіз наведених норм права свідчить, що кожна із зазначених у частині другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580.

Тобто перевірка відповідності особи вимогам до поліцейських повинна бути проведена до видання відповідного наказу про призначення особи на посаду в Національній поліції України.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580. При цьому в наказі або в списках щодо кожної особи повинно бути наведено індивідуальні підстави для проведення його атестації.

Такий висновок також відповідає приписам пп. 2 п.1 розділу IV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17 листопада 2015 року.

Між тим, як встановлено судами, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим приписи частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Крім того пункт 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Проте, вирішуючи спір, суди встановили, що наказом від 7 листопада 2015 року № 09 о/с ГУНП в Полтавській області про прийняття позивача на службу до поліції та призначив на посаду заступника начальника Хорольського відділення поліції Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та наказом № 60 о/с від 16 березня 2016 року ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника Хорольського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, з присвоєнням спеціального звання майор поліції, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду, чи підстав проведення такої атестації, тому питання про відповідність позивача вимогам до поліцейських вирішено до проведення атестації, у момент видання наказу про прийняття його на службу.

Враховуючи те, що нормами пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, суди дійшли висновку, що атестування ОСОБА_1 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Крім того відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону №580, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Оскільки на момент проведення атестації ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника Хорольського відділу поліції ГУНП в Полтавській області менше одного року, тому позивач не підлягав атестуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх