Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Київ К/9901/1470/18 813/5052/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року (суддя Дем'яновський Г.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року (судді: Матковська З.М., Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі №813/5052/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

16 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 04.07.2014 №676 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, поновлення на роботі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, судами також не надано належної правової оцінки тому факту, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням вимог Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ, оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу його вже було притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за ті самі порушення.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача не надходили.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 12.03.2013 ОСОБА_1, підполковник міліції, призначений на посаду заступника начальника УДАІ ГУ МВС України у Львівській області.

Наказом МВС України №676 від 04.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області» за порушення вимог статей 2, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, неналежне виконання функціональних обов'язків, зростання рівня аварійності на території області, відсутність належного контролю за діяльністю працівників центрів з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області, вирішено звільнити із займаної посади.

Вважаючи своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ відповідача таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, а саме: не здійснено контроль за діяльністю підлеглих по напрямках роботи, передбачених розподілом функціональних обов'язків, порушено ряд нормативно - правових актів, що регламентують діяльність управління ДАІ, що завдало матеріальної шкоди, а відтак, - застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є правомірними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється спеціальним законодавством, яким урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї. До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України від 22.02.2006 №3460-IV, яким затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут).

Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено такі види дисциплінарних стягнень 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6)звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8)звільнення з органів внутрішніх справ.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що під час перевірки та проведення службового розслідування виявлено недоліки в організації діяльності управління з питань забезпечення безпеки дорожнього руху та контролю за додержанням у службовій діяльності працівниками, підпорядкованих позивачу, підрозділів вимог законів України та інших нормативних актів у сфері безпеки дорожнього руху; встановлено зростання у поточному році на території обслуговування числа автопригод, збільшення кількості загиблих і травмованих у таких пригодах; відділом організації дорожнього руху та нагляду за станом доріг належним чином не організовано контроль за перевезенням небезпечних вантажів та станом доріг, а також послаблено контроль за організацією та проведенням навчального процесу в регіональному центрі спеціальної підготовки (перепідготовки) водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, тощо.

За наслідками проведеного службового розслідування, Заступником Міністра внутрішніх справ України затверджено висновок службового розслідування за результатами виявлених недоліків в ході позапланової перевірки стану організації діяльності управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, результатом якого стало прийняття оскаржуваного наказу та звільнення позивача із займаної посади.

При цьому, висновки контрольної перевірки та службового розслідування позивач не оскаржував.

З приводу виявлених порушень в організації діяльності управління ДАІ 07.06.2014 позивачем були надані пояснення, у яких вказані недоліки визнаються, та, зокрема, зазначено, що відповідні порушення стались внаслідок складної суспільно-політичної ситуації в країні, внаслідок чого посадові особи не мали можливості належним чином виконувати свої посадові обов'язки, окрім того на низькому рівні знаходиться матеріально - технічне забезпечення управління ДАІ.

Однак, на підтвердження означених виправдувальних обставин позивачем не надано жодних доказів звернення до керівництва з відповідними рапортами задля поліпшення організації та якості роботи підлеглих підрозділів.

Жодних інших причин недбалого ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, які могли б бути визнані судом поважними, позивач не навів.

Доводи касаційної скарги аналогічні наведеним позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, та зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи письмових доказів та незгоди з ними, проте не спростовують факту допущених порушень.

Посилання скаржника на порушення відповідачем при винесенні оскаржуваного наказу п.14 Дисципінарного статуту, що виразилось у неправомірному подвійному притягненні його до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки наказ ГУМВС України у Львівській області від 27.06.2014 №1191, яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, був скасований наказом ГУ МВС України у Львівській області від 04.08.2014 №1546.

Формальні порушення, допущені відповідачем, при прийнятті оскаржуваного наказу, а також затвердженні актів перевірки та службового розслідування, на які посилається скаржник, так само не спростовують виявлених порушень та не можуть бути правовою підставою до задоволення позовних вимог.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що допущення позивачем дисциплінарного проступку, а саме: нездійснення належного та своєчасного контролю за діяльністю підлеглих по напрямках роботи, передбаченими розподілом функціональних обов'язків, а відтак, застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, є правомірними.

Отже, суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі №813/5052/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець