Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

м. Київ

справа №355/818/17

адміністративне провадження №К/9901/43282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу №355/818/17 за касаційною скаргою

Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року (суддя Коваленко К.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (колегія у складі суддів: Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М., Шелест С.Б.,) у справі №355/818/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області незаконними та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 03.04.2017 року за №А-0304/4 про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 6800,00 грн.

2. Постановою Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено: дії Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області визнано незаконними, скасовано постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 03.04.2017 року за №А-0304/4 та закрито провадження у справі.

3. 23 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року.

4. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати постанову Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 відкрито провадження у справі. Станом на 23.11.2018 відзив від Позивача не надходив.

6. Сторонами не було заявлено клопотань, пов'язаних із розглядом справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки від 14.03.2017, припису про усунення порушень № С-1403/1, протоколу №3-Л-А-1403/1 та матеріалів фотофіксації, головним інспектором будівельного нагляду департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області В.В. Логуновим було винесено постанову про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1,5,12 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в сумі 6800 грн. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за влаштування прибудови розміром в плані 1,5 Х 4,5 м.кв. та роботи з влаштування вигрібної (каналізаційної) ями колодязного типу, орієнтовно глибиною 1,5-1,8 метра з герметичним дном.

8. 20.11.1992 позивач придбав будинок розташований в АДРЕСА_1, тоді ж позивач добудував вже по змонтованому раніше фундаменту веранду 4 м. кв., коридор 5,2 м.кв., кухню 16,7 м.кв. , котельню 7,1 м. кв. та терасу 6,7 м.кв., що відповідає площі 39,7 м.кв. (4 м.кв.+5,2м.кв.+ 16,7 м.кв.+7,1 м.кв.+ 6,7 м.кв.).

9. В характеристиці будинку на стор.4 технічного паспорту зазначено, що здійснено прибудову (а) 14,1кв.м, прибудову (а2) 20,6 м.кв., веранду 5,0 м.кв., що відповідає площі 39,7 м.кв. (14,1кв.м, +20,6 м.кв.+5,0 м.кв.).

10. У проекті газифікації житлового будинку, який виготовлено в 2004 році, в плані відображено зазначену прибудову.

11. Що стосується влаштування вигрібної ями, то вона була побудована ще до придбання позивачем будинку, але в даний час знаходиться в неробочому стані.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне порушення винесена інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Київської області незаконно, так як він не вчиняв жодних правопорушень, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даною заявою.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність накладеного ним стягнення, крім того, при винесені постанови від 03.04.2017 №А-0304/4 про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 6 800 грн. допущено ряд порушень його прав.

14. Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що прибудову збудовано до 2004 року. Крім того згідно, з «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» тераса не вважається самочинним будівництвом та відноситься до тимчасових будівель і внесення її в технічний паспорт є необов'язковим.

15. Крім того, постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 03.04.2017 №А-0304/4 складено на підставі акту перевірки від 14.03.2017, припису про усунення порушень № С-1403, протоколу №3-Л-А-1403/1 та матеріалів фотофіксації. Відповідач не надав суду доказів того, чи був позивач повідомлений, своєчасно та в законний спосіб про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чи було забезпечено позивачу право на захист та оскарження оспорюваної постанови, чи отримав позивач постанову вчасно.

16. В постанові зазначено, що вона направлена позивачу листом №0113315031299. Разом з тим, як вбачається з довідки, наданою позивачем, даний лист було повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.

17. З огляду на вищенаведене, суди дійшли висновку, що при винесені постанови від 03.04.2017 року №А-0304/4 про накладення на позивача адміністративного стягнення в сумі 6 800 грн. допущено ряд порушень прав позивача, а саме, йому не роз'яснені його права, не роз'яснено порядок та термін оскарження постанови, в матеріалах справи відсутні докази про ознайомлення позивача з постановою або відмітки про відмову позивача від ознайомлення з постановою та направлення постанови позивачу поштою. Отже, посадова особа, яка складала дану постанову, грубо порушила права позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки:

А) судами попередніх інстанцій не досліджено питання експлуатації позивачем об'єкту будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Факт експлуатації цієї прибудови підтверджується наявними матеріалах справи фотознімками. Актом перевірки від 14.03.2017 встановлено, що на момент проведення перевірки зазначена прибудова до житлового будинку та вигрібна яма колодязного типу експлуатуються, без прийняття в експлуатацію згідно чинного законодавства, чим порушено ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Б) як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 14.03.2017 права та обов'язки ОСОБА_1 було роз'яснено, але останній від підпису відмовився, про що було зроблено відповідну відмітку. На підтвердження присутності ОСОБА_1 слугує той факт, що ним надавалися пояснення в ході перевірки.

В) відповідно до положень Постанови № 244 від 06.04.1995 справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

У разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням. Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції. У разі ненадання суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб'єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.

Тобто Позивач був належним чином сповіщений про розгляд його справи та результати такого розгляду.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

20. Щодо доводу, наведеного в п. 18А). У касаційній скарзі Відповідач оскаржує саме неврахування судами факту, що Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі -Закону № 3038-VI), тобто саме це питання є предметом розгляду касаційного суду.

21. Відповідно до ч.8 ст. 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

22. Водночас стаття 39 Закону № 3038-VI, який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

23. Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449. Однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

24. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

25. У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

26. Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

27. Відповідно до ч. 12 ст. 96 КУпАП, відповідно до якої Позивача було притягнуто до відповідальності саме за порушення ч.8 ст.39 Закону № 3038-VI, діяння, передбачені частиною одинадцятою цієї статті, вчинені щодо об'єктів II категорії складності, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ч. 11 цієї ж статті передбачає, що експлуатація об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів I категорії складності, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

28. Тобто Позивача може бути притягнуто до відповідальності лише за умови доведення, що будівництво було закінчено ним після 19.01.2012.

29. За правилами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

30. В матеріалах справи є суперечливі докази щодо часу закінчення будівництва. Зокрема, у поясненні від 14.03.2017 позивач зазначає, що вигрібну яму було влаштовано у 2013 році, а прибудову до будинку - у 2010. З іншого боку, у позовній заяві позивач стверджує, що у проекті газифікації житлового будинку, який виготовлено в 2004 році, в плані було відображено зазначену прибудову. Що стосується влаштування вигрібної ями, то вона була побудована ще до придбання позивачем будинку, але в даний час знаходиться в неробочому стані.

31. Вирішуючи спір, суди не зробили висновку щодо часу завершення будівництва. Встановлення цих обставин має істотне значення, оскільки лише у разі доведення факту завершення будівництва після 19.01.2012, особу не може бути притягнуто до відповідальності відповідно до ч. 12 ст. 96 КУпАП.

32. Крім того, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-433а13, в контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

33. Щодо доводів, наведених в пп. 18Б) та 18В), Суд дійшов висновку про відсутність необхідності їх докладного аналізу, оскільки вони не мають самостійного значення та не впливають на загальний висновок у справі.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

35. Відповідно до ч.2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

36. Враховуючи те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме часу завершення будівництва, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

37. Під час нового розгляду судам слід встановити зазначені обставини та вирішити спір з їх урахуванням.

Керуючись ст. 345, 351, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області задовольнити частково.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 24 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №355/818/17 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб