Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №816/1391/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №816/1391/16

адміністративне провадження №К/9901/18375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року (головуючий суддя - Ясиновський І. Г., судді - Бойко С. С., Єресько Л. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Присяжнюк О. В., судді - Бартош Н. С., Русанова В. Б. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач-2), Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області (далі - Відділ Держгеокадастру, відповідач-3), в якому просила: визнати протиправними та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26.07.2016 № 953-то, наказ головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №126-к, наказ Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області від 27.07.2016 №8-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" та п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області; стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.07.2016 по день поновлення на роботі.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що спірними наказами її звільнено з посади заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, однак вона не подавала заяву про звільнення із займаної посади.

Зауважувала, що заява, яка послугувала підставою для звільнена була подана без зазначення дати її складення, що не може бути розцінене судом як належне волевиявлення при звільненні за згодою сторін. До того ж, від імені Держгеокадастру наказ від 26.07.2016 №954-то підписано головою ОСОБА_2, який на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" звільнений із займаної посади.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку із написанням позивачем заяви про звільнення, подання її відповідачу-1, отримання останнім вказаної заяви від позивача, реєстрації її в автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру 26.07.2016, фактично дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення. Позивач не вчиняла жодних дій, які б свідчили про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Чинне законодавство не вимагає від сторін трудового договору обов'язкового погодження дати звільнення в письмовій формі, адже частина 2 статті 86 Закону України "Про державну службу" містить лише застереження щодо того, що звільнення працівника до закінчення двотижневого строку не повинно перешкоджати належному виконанню державним органом своїх обов'язків. Пояснення представника позивача, що вказану заяву про звільнення за угодою сторін позивач написала і передала відповідачу в момент призначення її на посаду, тобто у 2015 році, не підтвердженні жодними доказами. Голова Держгеокадастру ОСОБА_2 мав право
26.07.2016 видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що Розпорядження № 527-Р введено в дію Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 108-л від 26.07.2016, тобто голова Держгеокадастру ОСОБА_2 мав право
26.07.2016 видавати та підписувати наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

ОСОБА_1 (далі - скаржник) у квітні 2017 року звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що при прийнятті на посаду її змусили написати заяву про звільнення за угодою сторін, яка не містила її волевиявлення та строку, з якого трудовий договір пропонується розірвати. Вважає, що законодавством встановлено обов'язковість подачі державним службовцем заяви з вказівкою на бажаний та попередньо узгоджений з суб'єктом призначення строк звільнення з посади. Вказує на те, що після призначення її на посаду, у тому числі 26.07.2016, вона не писала заяву про звільнення і не мала наміру її писати. Посилається на те, що 26.07.2016 у ОСОБА_2 не було повноважень підписувати наказ № 953 у зв'язку з призначенням його на іншу посаду 22.07.2016.

Наголошує на тому, що між сторонами не досягнуто угоди щодо строку розірвання трудового договору.

Держгеокадастр подав заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Зазначає, що у зв'язку з написанням скаржником заяви про звільнення, подання її і реєстрацією в автоматизовані системі діловодства 26.07.2016, підтверджується наявність домовленості сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою та наявність волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення. Також зазначає, що копія розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 527-Р про звільнення ОСОБА_2 надійшла до Держгеокадастру 26.07.2016, цього ж дня прийнято наказ від
26.07.2016 № 108-к "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від
22.07.2016 № 527-Р", за яким ОСОБА_2 вважається звільненим 26.07.2016, а тому днем закінчення його повноважень є 27.07.2016.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від
19.06.2015 №219-то "Про призначення ОСОБА_1" позивача призначено на посаду заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, як таку, що пройшла конкурсний відбір на цю посаду.

Наказом Головного управління Держгеокадастру України у Полтавській області від
23.06.2015 № 73-к "Про призначення ОСОБА_1" датою призначення позивача на посаду визначено 25.06.2015.

Наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 № 953-то "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнена з посади заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 27.07.2016 р. видано наказ №126-к "Про звільнення ОСОБА_1", відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 № 953-то "Про звільнення ОСОБА_1".

Позивач звільнена із займаної посади на підставі наказу Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області від 27.07.2016 № 8-к.

У матеріалах справи наявна копія заяви, адресована голові Держгеокадастру ОСОБА_2 від заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області ОСОБА_1, про звільнення із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, на якій міститься резолюція "До наказу" та підпис ОСОБА_2. На заяві є відмітка про її реєстрацію в автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру 26.07.2016 за вх. №23-26766/0/1-16

Позивач не заперечувала факт особистої присутності у Держгеокадастрі 26.07.2016.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №527-Р "Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру" ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв'язку з переходом на іншу службу. Водночас цим розпорядженням дату звільнення ОСОБА_2 не визначено.

У свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №528-Р "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України" ОСОБА_2 призначено першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України.

Розпорядження № 527-Р введено в дію Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 108-л від 26.07.2016.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Пункт 3 частини 1 статті 83 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу": державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (пункту 3 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу").

Стаття 86 "Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін" Закону України "Про державну службу": державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Частини 1 та 2 статті 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Припинення державної служби за угодою сторін врегульовано статтею 86 Закону України "Про державну службу" тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 36 Кодексу законі про працю України.

Підстава припинення державної служби за угодою сторін визначена частиною 2 статті 86 Закону України "Про державну службу". Такою підставою є домовленість державного службовця із суб'єктом призначення про певний строк звільнення.

Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб'єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін.

При домовленості між державним службовцем і суб'єктом призначення про припинення державної служби за ч.2 ст.86 Закону України "Про державну службу" (за угодою сторін) державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб'єкта призначення.

Зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що в заяві ОСОБА_1 просить звільнити за угодою сторін без вказівки на певний строк її звільнення.

Слід також зазначити, що в заяві позивача щодо звільнення відсутнє волевиявлення на звільнення в день отримання згоди суб'єкта призначення на звільнення за угодою сторін.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які б підтверджували подальше досягнення домовленості між скаржником та суб'єктом призначення щодо певного строку звільнення, який може бути визначено шляхом зазначення відповідної календарної дати або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідачами не наведено жодних доводів, які б вказували на наявність волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення саме 26.07.2016.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про протиправність звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, наявні підстави для скасування судових рішень в частині позовних вимог про оскарження наказів від 26.07.2016 № 953-то, від 27.07.2016 №126-к, від
27.07.2016 №8-к і поновлення позивача на роботі та ухвалення нового рішення в цій частині про задоволення позову.

Водночас, вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (розмір заробітної плати ОСОБА_1).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

При цьому, ч.4 ст.353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення в частині позовних вимог про оскарження наказів від 26 липня 2016 року № 953-то, від 27 липня 2016 року №126-к, від 27 липня 2016 року №8-к і поновлення на роботі, яким:

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26 липня 2016 року № 953-то;

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27 липня 2016 року №126-к;

- визнати протиправним та скасувати наказ Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області від 27 липня 2016 року №8-к;

- поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області з 28 липня 2016 року.

В іншій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова