ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/8413/14

адміністративне провадження № К/9901/33887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у складі колегії суддів: Епель О.В., Безименної Н.В., Кобаля М. . у справі № 826/8413/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 21.09.2012 № 336 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого оперуповноваженого Святошинського районного управління ГУ МВС України в м. Києві капітана міліції ОСОБА_1»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 03.10.2012 № 563 о/с «Щодо особового складу» про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з 05.10.2012 .

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015, адміністративний позов задоволено.

2.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав відсутності надання належної оцінки діям відповідача, які були підставою для проведення стосовно нього службового розслідування.

2.2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 за результатами нового розгляду справи, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

2.3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2000 року.

3.2. 20.08.2012 у рамках кримінальної справи № 49-3291 порушено кримінальну справу відносно старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу карного розшуку Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутіршніх справи України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_1 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 162, частиною першою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 364, частиною другою статті 365, частиною першою статті 366 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

3.3. У зв`язку з цим відносно позивача було проведено службове розслідування, за результатом якого встановлено нехтування позивачем інтересами служби та ігнорування ним норм службової та професійної етики, а саме: приписів Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого рішенням колегії Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2000 № 7КМ/8, згідно з яким, працівник органів внутрішніх справ України повинен у своїй роботі неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного Статуту, виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю.

3.4. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвівід 21.09.2012 № 336 «Про звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 » за порушення службової та професійної етики, нехтування інтересах служби, що призвело до порушення кримінальної справи позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

3.5. Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 03.10.2012 № 563 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік, згідно з п. 66 (за дискредитацію) з 05.10.2012.

3.6. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає зазначені накази неправомірними.

4. Суд першої інстанції вказав на те, що підставою для звільнення позивача та прийняття оскаржуваних наказів слугували висновки службового розслідування, в процесі якого встановлено в діях позивача порушення норм службової та професійної етики, нехтування інтересами служби, що призвело до порушення відносно нього кримінальної справи.

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що під час прийняття оскаржуваних наказів відповідачем не було дотримано процедуру проведення службового розслідування. Крім того, позивача не було притягнуто до кримінальної відповідальності, що також свідчить про недоведеність обставин, які слугували підставою для видання оскаржуваних наказів. Разом з тим, суд зазначив про те, що на момент розгляду справи юридична особа, з якою позивач перебував у трудових правовідносинах ліквідована, а тому доцільною та справедливою сатисфакцією прав позивача у даному випадку буде визнання позивача звільненим за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій суб`єкт владних повноважень просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1.Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції надано неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

5.2. Крім того, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції необгрунтовано вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не було заявлено вимогу про стягнення сум заробітку за час вимушеного прогулу, а сторонами не надавались відповідні розрахунки.

6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому викладено незгоду з доводами касаційної скарги з підстав правильного встановлення апеляційним судом обставин справи та надання їм правильної та об`єктивної оцінки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (чинним, на момент виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 29.07.1991 № 114 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердежною наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 (надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

9. Відповідно до статті 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ, чинним на момент виникнення спірних правовідносин), основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов`язків.

10. Відповідно до частини п`ятої статті 25 Закону № 565-ХІІ, службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

11. Положеннями частини першої статті 18 Закону № 565-ХІІ передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

12. Так, пунктом 10 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Згідно підпункту «є» п.64 вищевказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

13. Крім того, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України від 22.02.2016 № 3460-ІV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі - Дисциплінарний статут).

16. За визначенням, яке міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

17. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

18. Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

У відповідності до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

19. Приписами статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

20. Згідно з частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

21. Крім того, частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

22. Відповідно до частини першої статті 20 Дисциплінарного статуту, особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

23. Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом`якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку (частина шоста статті 13 Дисциплінарного статуту).

24. Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 № 552 (чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин), підставами для проведення службового розслідування є: заяви, скарги, листи громадян; повідомлення державних органів, громадських організацій, телебачення, радіо та інших засобів масової інформації; повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду; повідомлення працівників органів внутрішніх справ про допущені або виявлені порушення.

25. Крім того, згідно з пунктом 10 вищевказаної Інструкції, при проведенні службового розслідування повному, об`єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини); наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом`якшують чи обтяжують його відповідальність; характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення); причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер і розмір нанесених порушенням збитків.

26. Відповідно до пункту 14 Інструкції, посадова особа при проведенні службового розслідування зобов`язана: вжити всіх законних заходів щодо встановлення обставин, зазначених у пункті 10 цієї Інструкції; дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, щодо якої проводять службове розслідування, інших осіб, які беруть у ньому участь; роз`яснювати заявникам і особам, стосовно яких проводять службове розслідування, їхні права, забезпечувати здійснення цих прав у межах своєї компетенції, вирішувати в ході розслідування та після його закінчення спірні питання, розглядати заяви та клопотання; доповідати керівнику, який призначив службове розслідування, про виявлені недоліки, порушення законів, наказів, інструкцій, а також причини і умови, що сприяли скоєнню порушень, вносити пропозиції щодо їхнього усунення; у випадках встановлення службовим розслідуванням ознак складу злочину в діях особи, стосовно якої воно проводиться, або в діях інших осіб негайно доповісти про це начальнику і вжити заходів відповідно до закону; інформувати керівників, особовий склад органу внутрішніх справ, заявника та інших зацікавлених осіб про наслідки розслідування і вжиті заходи (за дорученням керівника, який призначив службове розслідування, дотримуючись при цьому вимог державної і службової таємниці); скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівнику органу внутрішніх справ або його заступнику; ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці; здійснювати контроль за виконання затвердженого керівником органу внутрішніх справ рішення за результатами розслідування.

27. Як встановлено судом першої інстанції, підставою для звільнення позивача та прийняття оскаржуваних наказів слугували висновки службового розслідування, в ході якого встановлено, що згідно з поданням Генеральної прокуратури України від 28.08.2012 № 21/3-38540-11 про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів, колишніми працівниками Святошинського районного управління установлено, що створена ОСОБА_2 злочинна організація у складі, в тому числі, ОСОБА_1 упродовж 2010-2011 років на території міста Києва, Київської, Полтавської, Черкаської та Вінницької областей України, використовуючи владні повноваження працівників міліції та слідчих, систематично вчиняли розбійні напади, перевищення влади, зловживання владою та службовим становищем працівниками правоохоронних органів, службові підроблення, завідомо незаконні затримання та тримання від вартою осіб, проведення незаконних обшуків, приховання злочинів, одержання хабарів, незаконні придбання, зберігання, перевезення та збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

28. За результатами вказаної службової перевірки встановлено, що старший оперуповноважений відділу карного розшуку Святошинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві капітан міліції ОСОБА_1 порушив норми службової та професійної етики, нехтував інтересами служби, що призвело до порушення відносно нього кримінальної справи за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 162, частиною першою статті 255, частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 364, частиною другою статті 365, частиною першою статті 366 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

29. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами службового розслідування, у відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, доведена повністю вина позивача в порушенні службової дисципліни, а не у вчиненні злочину. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації. Обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок позивачем підірвали авторитет правоохоронних органів, дискредитували звання працівників органів внутрішнх справ, а тому суб`єкт владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, діяв у межах повноважень та у передбачений законодавством спосіб.

30. Також Верховний Суд погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відсутність обвинувального вироку не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в діях позивача.

31. Колегія суддів вважає обгрунтованим твердження скражника про те, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано зазначено про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом поновлення його у новоствореній структурі та стягнення сум вимушеного прогулу, про що позивачем не було заявлено під час звернення до суду.

32. На переконання Верховного Суду, обравши спосіб захисту та сформулювавши позовні вимоги, позивач на власний розсуд реалізував своє право на судовий захист, а тому вихід за межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги, є необгрунтованим та свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

33. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність видання наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення останнього із займаної ним посади.

34. Відтак, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли підтвердження під час перегляду справи.

35. За змістом статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

36. Положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

37. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві підлягає задоволенню.

38. Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

39. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задовольнити.

40. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017- скасувати.

41. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2017 у справі №826/8413/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів - залишити в силі.

42. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О.Шишов

М.М. Яковенко