Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2020 року у справі №826/7905/14
Ухвала КАС ВП від 10.06.2020 року у справі №826/7905/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/7905/14

адміністративне провадження № К/9901/27872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник відповідача - Малогіна Альона Олександрівна,

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют Фінанс Груп» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової сужби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року (суддя Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (судді: Федотов І.В. (головуючий), Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі № 826/7905/14.

У С Т А Н О В И В:

Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют Фінанс Груп» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 в частині донарахування зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 585 99,39 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 146 497,50 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено правомірності збільшення позивачу зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 585 99,39 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно постанови Головного управління МВС у Дніпропетровській області про призначення перевірки від 18.02.2014, на підставі наказу контролюючого органу № 30 від 04.04.2014 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» (податковий номер 37723890)» та направлень на проведення перевірки, в період з 07.04.2012 по 28.04.2014 відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Проведено перевіркою встановлено допущення ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» порушень пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153, пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 4 617 652,20 грн. За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві 07.05.2014 складено акт № 1044/2207/37723890. ТОВ «ФК«Абсолют Фінанс Груп» не погодившись із висновками акту перевірки подало заперечення до ГУ ДПС у м. Києві від 14.05.2014. За результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишені без змін, а подані заперечення без задоволення, про що позивача повідомлено листом № 5026/10/26-59-22-07 від 23.05.2014 «Про розгляд заперечень».

ГУ ДПС у м. Києві, на підставі висновків акту перевірки від 07.05.2014 № 1044/2207/37723890, 28.05.2014 прийнято податкове-повідомлення рішення № 0007482207, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 5 772 065,20 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 4 617 652,20 грн, та 1 154 413,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем доходу за 2013 рік на 24 303 430,58 грн, що призвело до заниження зобов`язання з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 4 617 652,20 грн, в тому числі: 4 585 99,40 грн, при перевірці порядку продажу іноземної валюти та віднесення частки, різниця між сумою отриманого від реалізації іноземної валюти, та еквівалентом такої іноземної валюти, вираженим за курсом Національного банку України на дату її продажу, встановлено порушення п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153, п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачем було занижено «інші доходи» на загальну суму 24 136 791,58 грн; 31 661,41 грн, у зв`язку з порушенням п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме позивачем не включено до «інших доходів» за 2013 рік суму сплачених відсотків за надану позику у розмірі 166 639,00 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо протиправності оскаржуваного рішення, як підставу позову, зазначив лише про протиправність збільшення йому податкового зобов`язання щодо порушень, допущених при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок операцій з продажу іноземної валюти. Таким чином, суди розглядаючи дану адміністративну справу вирішували питання правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 лише в частині визначення податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку із встановленням допущення порушень продажу іноземної валюти.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у перевіряємий період здійснював купівлю-продаж іноземної валюти, на підставі Ліцензії НБУ № 98 від 06.12.2012 на здійснення валютних операцій. Проведеною перевіркою встановлено, що протягом 2013 року ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» продано іноземної валюти, а саме - долар США, в розмірі 70 066 305,00 доларів (США), що еквівалентно 584 176 767,45 грн, по курсу НБУ. Контролюючим органом, за результатами наданої до перевірки інформації встановлено, що курс проданої валюти (USD) за ставкою Національного банку України становив 8,337 грн за 1 долар США, тоді як за даними офіційного сайту НБУ, курс даної валюти становив 7,993 грн за 1 долар США. Виходячи з зазначеного, відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» протягом 2013 року завищено ставку офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, що спричинило заниження позитивної різниці між доходом від продажу (по курсу продажу) валюти та офіційної вартості (еквівалент по курсу Національного банку України) валюти на дату здійснення операції. Зі змісту акту перевірки, а також наданих відповідачем заперечень, встановлено, що висновки щодо обсягу реалізованої позивачем валюти за 2013 року, визначались контролюючим органом на підставі Інформаційної довідки позивача за 2013 рік від 29.04.2014 та частково карток бухгалтерських рахунків 942, 302, 301, 711, 333.

Суди попередніх інстанцій дослідивши надані докази, встановили, що позивачем протягом 2013 року продано іноземної валюти (долар США) в розмірі 73 828 026,00 доларів (США), що еквівалентно 590 107 411,82 грн, по курсу НБУ. При цьому курс проданої валюти (USD) за ставкою Національного банку України становив 7,993 грн за 1 долар США, що у повній мірі відповідає інформації з офіційного сайту НБУ. Відомості, щодо реалізації позивачем протягом 2013 року доларів США саме на суму 73 828 026,00 підтверджуються наданими копіями виписок по рахунках, копіями даних про оборот готівкової іноземної валюти, а також копіями звітності, що подавалась до НБУ протягом 2013 року. Крім того, судами прийнято до уваги наданий позивачем письмовий доказ - висновок експертного дослідження № 04 від 28.07.2015, складений судовим експертом Гершман Ю.В. та його пояснення, що були надані вказаною особою суду, як свідка, з яких вбачається, що висновки акту перевірки позивача щодо заниження ним інших доходів від здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти (доларів США) за 2013 рік на загальну суму 24 136 791,58 грн документально та нормативно не підтверджуються, тоді як показники інформації про купівлю та продаж валюти за 2013 рік, складеної позивачем щодо операцій з доларами США, документально підтверджено.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункти 135.1, 135.2 статті 135.

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.2. Підпункти 153.1.1, 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153.

153.1.1. Доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв`язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

153.1.3. Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

153.1.4. У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від`ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від`ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193:

12.1. Пункти 4, 5.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

14. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

17. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 в частині донарахування зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 585 99,39 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 146 497,50 грн, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що визначальним фактором для здійснення податкового обліку у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок здійснення платником податків операцій з продажу іноземної валюти є їх документальне підтвердження. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що надана до перевірки інформаційна довідка позивача від 29.04.2014 за 2013 рік сама по собі не може свідчити про реальні обсяги реалізованої позивачем валюти, оскільки потребує належного документального підтвердження первинною документацією.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ «ФК «Абсолют Фінанс Груп» протягом 2013 року було продано іноземної валюти (долар США) в розмірі 73 828 026,00 доларів (США), що становить 590 107 411,82 грн, по курсу НБУ. Дані щодо реалізації позивачем протягом 2013 року доларів США саме на суму 73 828 026,00 підтверджуються наданими копіями виписок по рахунках, копіями даних про оборот готівкової іноземної валюти, а також копіями звітності, що подавалась до НБУ протягом 2013 року. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було враховано висновок експертного дослідження № 04 від 28.07.2015, складений судовим експертом Гершман Ю.В. та його пояснення (надані вказаною особою суду в якості свідка), з яких встановлено, що висновки контролюючого органу зазначені в акті перевірки позивача щодо заниження ним «інших доходів» від здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти (доларів США) за 2013 рік на загальну суму 24 136 791,58 грн документально та нормативно не підтверджуються, що не спростовано відповідачем.

18. Таким чином, враховуючи вказані положення чинного законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007482207 від 28.05.2014 в частині донарахування зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4 585 99,39 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 146 497,50 грн.

19. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі № 826/7905/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова