ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

Київ

справа №820/2508/17

адміністративне провадження №К/9901/41937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуГоловного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС)на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 (суддя В.В. Рубан)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (колегія у складі суддів: О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко, Н.В. Шевцова)у справі №820/2508/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕК «ЕНОЛЛ» (далі - ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ») доДФСпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДФС від 13.04.2017 №0002791203.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки акта перевірки щодо прострочення ним строку сплати податку на прибуток за 2016 рік є безпідставними, адже частина задекларованої суми податкового зобов'язання була зменшена, шляхом подачі уточнюючої податкової декларації в межах граничного строку для подачі річної декларації. При цьому, також вважає, що камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік проведена незаконно, так як порушено граничний строк її проведення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 13.04.2017р. № 0002791203.

Мотивами рішення суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, став факт самостійного виявлення платником податків помилки в поданій ним податковій звітності і подання до податкового органу уточнюючого розрахунку з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що свідчить на відсутність правових підстав у податкового органу застосувати до нього штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказується на те, що уточнюючою декларацією платник погасав суму податного боргу, в розумінні підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК Україні, а тому фінансові санкції визначені спірним податковим повідомленням-рішенням відповідають накладені у відповідності до приписів ПК України.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» на адресу контролюючого органу направлено податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік від 09.02.2017 № 9269915299 (термін сплати до 19.02.2017 року), де самостійно визначено грошове зобов'язання у розмірі 91081 грн. 00 коп. 17.02.2017 підприємством сплачено податок на прибуток за 2016 рік у розмірі 47853 грн. 00 коп.

21.02.2017 позивачем подана до контролюючого органу уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік (реєстраційний номер 9270192406 від 21.02.2017), якою відкориговані показники податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету у бік зменшення на 43228 грн. 00 коп.

На підставі підпункту 19-1.1.1 та підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 ПК України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт № 1666/20-40-12-03-21/38157139 від 27.03.2017, де встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, а саме відкоригованого податкового зобов'язання у сумі 43228 грн. 00 коп.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 13.04.2017 № 0002791203, яким підприємству нараховані штрафні санкції у розмірі 4322 грн. 05 коп. (10% від несвоєчасно сплаченої суми, з урахуванням сальдо на 01.01.2017 - 7 грн. 49 коп.), що за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Згідно із пунктом 49.1. статті 49 ПК України, тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У відповідності до підпункту 49.18.3. пункту 49.18. статті 49 ПК України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

Абзацом другим пункту 49.19. статті 49 ПК України передбачено, що Для цілей цього Кодексу під терміном «базовий звітний (податковий) період» слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.

В свою чергу правилами статті 50 ПК України визначений порядок внесення змін до податкової звітності, а саме пунктом 50.1, передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі позивачем 09.02.2017 було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, частина визначеного зобов'язання за якою (47853 грн. 00 коп.) платником сплачено 17.02.2017.

Згідно із пунктом 126.1. статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, за положенням статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз вказаних норм в сукупності в поєднанні із спірними правовідносинами дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування штрафу до позивача могло бути несвоєчасно сплачена ним сума узгодженого грошового зобов'язання.

Натомість, Верховний Суд враховує, що ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючу декларацію, якою зменшено суму податкового зобов'язання саме на ту суму, яка за позицією податкового органу несвоєчасно сплачена позивачем до бюджету (43228 грн. 00 коп.).

При цьому, є доцільними в даній справі висновки судів попередніх інстанцій про те що, відповідна уточнююча податкова декларація була подана позивачем до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, тоді як сума вказана у такій декларації не сплачувалась позивачем, як це хибно ствердив контролюючий орган в акті перевірки, що спростовує його доводи у касаційній скарзі про погашення платником податкового боргу.

Отже, суд касаційної інстанції вважає, що застосований податковим органом штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена Товариством шляхом подання уточнюючої декларації безпідставно, оскільки об'єкт правопорушення відсутній.

Підсумовуючи наведене, суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду