ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2018 року

м. Київ

справа № 573/1363/17

адміністративне провадження № К/9901/23531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Гриціва М.І., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 28.08.2017р. (головуючий суддя - Кліщ О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017р. (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дії протиправними та зобов'язати відповідача поновити йому нарахування і виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування і виплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача. З квітня 2017 року йому припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування). Вважає, що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.

Вважає, що відповідачем порушено його конституційне право на пенсію, допущено протиправну дискримінацію за ознакою місця проживання та належності до категорії внутрішньо переміщених осіб.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 28.08.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії з квітня 2017 року.

Зобов'язано відповідача поновити нарахування і виплату позивачу пенсії та сплатити виниклу заборгованість за період з 01.04.2017р.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії пенсійного органу узгоджуються з приписами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII та постановами Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016р. «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщених особам», №595 від 07.11.2014р. «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» та №637 від 05.11.2014р. «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Вважає, що оскільки на момент розгляду справи довідка Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 29.04.2016р. №5901000578 про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи була скасована, то підстав для продовження здійснення позивачу нарахування і виплати пенсії немає.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Білопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 29.04.2016р. №5901000578 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Горлівка до м. Ворожба Білопільського району Сумської області.

Згідно доповідної записки провідного спеціаліста відділу грошових виплат і компенсацій Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації від 25.04.2017р. начальнику цього управління запропоновано скасувати дію довідки про взяття позивача на облік, як внутрішньо переміщеної особи, відповідно до пункту 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування №365 на підставі листа Державної прикордонної служби України від 13.04.2017р. у зв'язку із відсутністю позивача протягом 90 днів за місцем його фактичного проживання.

Листом начальника Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 25.04.2017р. повідомлено відповідача про скасування дії довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи з 25.04.2017р.

З 01.04.2017р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.

Крім того, судами встановлено, що доказів про скасування дії довідки про взяття позивача на облік, як внутрішньо переміщеної особи, органом, що її видав відповідачем не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Суди дійшли висновку про те, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу, а ніж постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2018р. №365, якою затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а тому його норми мають бути пріоритетними до спірних правовідносин.

Крім того, суди виходили з відсутності доказів скасування довідки про взяття позивача на облік, як внутрішньо переміщеної особи, а тому слід вважати, що довідка є дійсною.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення, а постанову Білопільського районного суду Сумської області від 28.08.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

М.І. Гриців

В.М. Кравчук