Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №826/2068/16

провадження №К/9901/11800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/2068/16

за позовом ОСОБА_1 до військової частини - польова пошта В2950, Полтавського обласного військового комісаріату про стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (головуючий Кузьменко В.А.), постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий Бужак Н.П., судді Костюк Л.О., Троян Н.М.),

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини - польова пошта В2950, Полтавського обласного військового комісаріату (далі - ОВК), в якому просив стягнути заборгованість з грошового забезпечення в сумі 122256, 27 грн. та моральну шкоду в сумі 11024,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1, серед іншого, зазначив, що грошове забезпечення, передбачене наказом від 17 липня 2015 року № 214, йому не доплачено і з огляду на те, що сума грошового забезпечення, яке йому нарахували за листопад 2014 року, січень, червень і липень 2015 року, відповідно до довідки ОВК від 17 листопада 2015 року №9/2116, становить 23396,34 грн., то за 8 місяців, а саме: серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року йому не донараховано вдвічі більше: 46792,68 грн. Окрім того, позивач вважає, що затримка в грошовому утриманні завдає йому значної моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 11024,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково.

Зобов'язав військову частину - польову пошту В2950 та ОВК виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року на рівні, не нижчому грошового забезпечення з 14 серпня 2014 року по 14 листопада 2014 року.

Стягнув з військової частини польова пошта В2950 та ОВК на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 в запас, передбачені наказами від 17 липня 2015 року № 214 та від 20 липня 2015 року № 219, у випадку, якщо наказами від 17 липня 2015 року № 214 та від 20 липня 2015 року № 219 за одним видом виплат передбачено різний розмір виплат, - виплату здійснити відповідно до того наказу, яким передбачено більший розмір відповідної виплати.

В іншій частині адміністративного позову відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2015 року по 16 липня 2015 року позивачеві виплачувалися не всі види грошового забезпечення, а при звільненні у запас йому виплачено не всі види виплат та не в тих розмірах, які передбачено наказами від 17 липня 2015 року №214 та від 20 липня 2015 року №219. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачі не надали суду довідки з переліком усіх видів грошового забезпечення, які мав отримувати позивач, визначити суму грошового забезпечення, яка має бути стягнута на користь позивача не видається можливим. Тому суд першої інстанції вирішив за можливе зобов'язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за січень - липень 2015 року без зазначення конкретної суми із посиланням на норми відповідних наказів, які мають бути виконані відповідачами.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року і ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Військової частини - польова пошта В2950 щодо неподання до ОВК роздавальних відомостей та інших документів, передбачених чинним законодавством України, для подальшої виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, отриманого під час проходження військової служби в Збройних Силах України за період з 14 листопада 2014 року по червень 2015 року.

Зобов'язав ОВК виплатити ОСОБА_1 невиплачену суму грошового забезпечення за період з 14 листопада 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 34232 гривні (без відрахування обов'язкових податків та зборів) та з урахуванням індексу інфляції.

Стягнув з Військової частини - польова пошта В 2950 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалою від 6 грудня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд виправив арифметичну помилку у резолютивній частині своєї постанови від 29 листопада 2016 року у цій справі, зазначивши, що правильною сумою заборгованості по грошовому забезпеченню, яку суд зобов'язав ОВК виплатити ОСОБА_1 є 39371 грн. (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят одна гривня) замість 34232 грн.

При прийнятті нової постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки військова частина - польова пошта В 2950, де проходив службу позивач, не оформила необхідних документів для подальшої виплати позивачу грошового забезпечення та не передала їх до ОВК, має місце протиправна бездіяльність, що потягла за собою порушення прав позивача на отримання оплати його служби у Збройних Силах України на підставі законів та інших нормативно-правових актів, які визначають порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Оскільки військовий комісаріат здійснює виплату грошового забезпечення лише на підставі поданих військовою частиною документів, тоді як таких документів не надійшло, апеляційний суд дійшов висновку, що вини останнього у тому, що не провели виплати грошових коштів не має. Водночас апеляційний суд вважає, що, саме на ОВК покладено обов'язок забезпечення виплати грошового забезпечення особовому складу військової частини - польова пошта В 2950.

З посиланням на частину другу статті 11 КАС суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість вийти за межі позовних вимог і з огляду на те, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути заборгованість по грошовому забезпеченню з військової частини та ОВК, а також з урахуванням бездіяльності військової частини - польова пошта В2950 щодо неоформлення фінансових документів стосовно позивача та ненаправлення їх до ОВК, вирішив визнати протиправною бездіяльності командира військової частини польова пошта В2950 щодо неподання до ОВК роздавальних відомостей та інших документів, передбачених чинним законодавством України, для подальшої виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, зобов'язавши ОВК виплатити позивачу заборгованість грошовому забезпеченню, що виникла внаслідок протиправної бездіяльності командування військової частини на вказану суму.

У касаційній скарзі ОВК, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги мотивує тим, що зобов'язуючи ОВК виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення суд виходив з того, що 12 травня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 № 90 скасовано пункт 2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В0624 від 14 листопада 2014 року № 127 і наказано підготувати наказ про призначення позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби нарахувати та виплатити позивачу всі види грошового забезпечення.

ОВК вважає, що висновки суду ґрунтуються на неправильно оцінених обставинах, у зв'язку з чим звертає увагу на те, що позивач був увільнений від займаної посади ще до видання наказу № 127, а саме: згідно з наказом командира військової частини польова пошта В0624 від 1 січня 2014 року № 114 солдат ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира 24 окремого штурмового батальйону окремого штурмового батальйонну оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідач наголошує, що наказ від 1 січня 2014 року № 114 скасований не був, на його підставі починаючи з 1 січня 2015 року ОСОБА_1 відповідно до пункту 9.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 починаючи з 1 січня 2015 року виплачувався лише оклад за військовим званням у сумі 30 грн.

Наказом від 12 травня 2015 року № 90 скасовано пункт 2.1.25 наказу командира військової частини - польова пошта В0624 від 14 листопада 2014 року № 127, хоча в примірнику наказу №127, який надали з військової частини до ОВК, про увільнення ОСОБА_1 від займаної посади і виведення його в розпорядження йдеться в пункті 2.1.4. ОВК стверджує, що в нього відсутні будь-які відомості про видання наказу, за яким позивач був би призначений на посаду з 14 листопада 2014 року.

З огляду на зазначене ОВК вважає, починаючи з 01 листопада 2014 року до 16 липня 2015 року, коли позивача наказом № 215 призначено на посаду снайпера, він був увільнений від посади і перебував у розпорядженні. ОВК зазначив, що виплачував грошове забезпечення солдату ОСОБА_1 у відповідності з норманами фінансового законодавства на підставі наказів командира військової частини - польова пошта В06224 згідно з роздавальними відомостями на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини польова пошта В0624.

Ухвалою від 16 січня 2017 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 січня 2018 року касаційна скарга ОВК надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах і ухвалою від 31 січня 2018 року суддя-доповідач Касаційного адміністративного суду прийняв її до провадження.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14 серпня 2014 року наказом командира військової частини - польова пошта В0624 №43 ОСОБА_1 призначено номером обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу 2 роти охорони, ВОС - 102533А.

Наказом командира військової частини - польова пошта В0624 від 1 листопада 2014 року № 114 солдат ОСОБА_1 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира 24 окремого штурмового батальйону оперативного командування «Південь».

Відповідно до наказу командира військової частини В0624 від 14 листопада 2014 року №127 позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування «Південь» і на термін перебування у відрядженні він підлягав утримуванню на всіх видах грошового забезпечення та у списках особового складу.

Наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 14 листопада 2014 року № 256-РС ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командувача військ оперативного командування «Південь». На підставі цього наказу ОВК видав грошовий атестат ЗУ №0244169 від 21 березня 2013 року.

Крім того, згідно з наказом № 151 від 3 грудня 2014 року, зарахований у розпорядження командувача військ оперативного командування «Південь» ОСОБА_1, номер обслуги гранатометного відділення 2 роти охорони, вважається тимчасово відсутнім та його наказано утримати у списках особового складу командира військової частини - польова пошта В0624 (В2950).

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 грудня 2014 року № 124-РС ОСОБА_1 зарахований у розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Наказом військової частини - польова пошта В2950 від 28 січня 2015 року № 26, анульовано умовне найменування та поштовий адрес військової частини - польова пошта В0624, надано нове найменування - військова частина - польова пошта В2950 м. Сватове.

Суди встановили, що наказом № 80 від 17 квітня 2015 року призначено службове розслідування обставин, за якими солдата ОСОБА_1 виведено у розпорядження командира військової частини - польова пошта В2950, призначено комісію для проведення службового розслідування.

Згідно з наказом № 90 від 12 травня 2015 року службове розслідування закінчено, скасовано як нереалізований п.2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В 0624 від 14 листопада 2014 року № 127. З метою підвищення рівня соціальної захищеності військовослужбовців, зменшення кількості скарг та судових позовів, начальнику відділення особового складу наказано підготувати наказ командира військової частини - польова пошта В2950 про призначення солдата ОСОБА_1 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року. Помічнику командира військової частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби - нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення.

16 липня 2015 року наказом командира військової частини - польова пошта В2950 № 215 солдата ОСОБА_1, колишнього обслуги гранатометного відділення призначено снайпером 3 відділення 2 взводу розвідувально-диверсійної роти 24 окремого штурмового батальйону сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 100672А.

Наказом командира військової частини - польова пошта В2950 від 17 липня 2015 року №214 позивача звільнено у запас.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій врахували, що наказом командира військової частини - польова пошта В2950 № 90 від 12 травня 2015 року скасовано як нереалізований п. 2.1.45 наказу командира військової частини - польова пошта В 0624 від 14 листопада 2014 року №127, за яким позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командувача військ «Південь». Звідси суди дійшли висновку, що з 14 листопада 2014 року позивач увільнений не був і фактично продовжував проходити службу в тій же військовій частині та не переводився до нового місця служби.

ОВК з цього приводу повідомив, що відомостей про видання наказу, в тому числі і сам наказ про призначення солдата ОСОБА_1 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року, у військомату немає; розрахункових документів на виплату грошового забезпечення ОВК теж не отримував, відповідно не мав підстав для виплати позивачу грошового забезпечення. Також відповідач ствердив, що у нього відсутні відомості щодо фактичного переміщення позивача до іншого місця служби.

Суди зазначили, що наказу № 90 від 12 травня 2015 року виконано не було, а саме: наказ щодо зарахування позивача на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року до військової частини - польова пошта В2950 не видавався, рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 всіх видів грошового забезпечення не прийнято, відповідно позивачу не нарахували і не виплатили грошового забезпечення, у зв'язку з чим виникла заборгованість, про стягнення якої подано цей позов. Не проведено виплати заборгованості по грошовому забезпеченню позивачу і під час проведення розрахунку при звільненні, що про стягнення якої також просить позивач у цій справі.

Верховний Суд при прийнятті постанови виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 9.1 Порядку № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Після закінчення перших двох місяців та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями.

Порядок організації і здійснення фінансового забезпечення військової частини Збройних Сил України, що утримується за рахунок коштів з Державного бюджету України, а також регламентує взаємовідносини військової частини, служб забезпечення та фінансових органів у процесі організації і ведення фінансового господарства визначає Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року № 590 (далі - Положення №590).

Згідно з пунктом 8.1.8 Положення № 590 підтвердженням щодо виплати грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, на виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення складаються фінансовим органом і підписуються командиром військової частини та начальником фінансового органу, а також особою, що склала відомість.

Відповідно до наказу Міністра Оборони України від 2 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення анти терористичних операцій встановлено виплату винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи анти терористичних операціях. Виплата винагороди військовослужбовцям, які залучаються до участі в АТО проводиться з дня початку участі та до дня завершення участі в АТО. Підставою для виплати надбавки є щомісячний наказ командира військової частини та наказів штабу АТО з зазначенням періоду перебування за яким проводиться виплата винагороди.

У цій справі суди з'ясували, що з 14 листопада 2014 року позивач фактично не був звільнений і продовжував проходити службу у військовій частині. Однак з вказаної дати грошове забезпечення йому виплачували не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що відсутність в ОВК наказів командира військової частини та наказів штабу сектора про вхід та вихід з зони АТО, не є підставою для відмови у виплаті грошового забезпечення, оскільки, як встановлено у справі, за результатами службового розслідування скасовано в частині що стосується позивача наказ командира військової частини - польова пошта №В 2950 від 14 листопада 2014 року №127 та наказано підготувати наказ про призначення ОСОБА_1 на вакантну посаду з 14 листопада 2014 року з виплатою з цього часу всіх видів грошового забезпечення. Зазначений наказ є чинним, однак виконаним не був.

За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, по суті, зводяться до незгоди з оцінкою цим судом доказів і встановлених на їх підставі фактичних обставин справи.

З урахуванням визначених статтею 341 КАС меж перегляду колегія суддів вважає, що наведені відповідачем аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в цій справі і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскарженого рішення суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Стосовно вимог про скасування постанови суду першої інстанції в цій справі, то з огляду на те, що постановою суду апеляційної інстанції її скасовано в повному обсязі, при прийнятті рішення по суті вимог касаційної скарги ОВК колегія суддів окремо не вирішуватиме питання щодо скасування чи залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець