Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №160/3810/19
Постанова КАС ВП від 24.04.2024 року у справі №160/3810/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №160/3810/19

адміністративне провадження №К/9901/28120/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Ніколайчука С.В. від 24.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Баранник Н.П., Божко Л.А. від 11.09.2019

у справі № 160/3810/19

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 52 від 28.02.2019 «Про скасування містобудівних умов та обмежень та додатку до містобудівних умов та обмежень».

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, позов задоволено.

3. 10.10.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, в якій просить їх скасувати.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 09.12.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2010 позивачу належить нежитлова будівля (літ Б-1, б1) в АДРЕСА_3 , яка розташована на земельній ділянці 0,0704 га, загальнодержавний кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0011, та земельній ділянці 0,0004 га, загальнодержавний кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0202.

7. Згідно з описом об`єкта - це нежитлова будівля (літ.Б-1), вхід в цокольний поверх (літ.б1), загальною площею 274,7 кв.м; ганок (літ.б); загальна площа 274,7 кв.м.

8. Позивачем об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку 0,0704 га, загальнодержавний кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0011, та земельну ділянку 0,0004 га, загальнодержавний кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0202, та присвоєно земельній ділянці площею 0,0725 га кадастровий номер 1210100000:03:328:0232.

9. На підставі договору оренди землі від 21.07.2015, укладеного між позивачем та міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за №657, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.07.2015, зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача.

10. 23.11.2015 позивач через Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради звернувся до Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради із заявою про надання вихідних даних для проектування, а саме містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3.

11. Позивачу було відмовлено в наданні вихідних даних для проектування, а саме містобудівних умов та обмежень на забудову зазначеної земельної ділянки.

12. Не погодившись з вищезазначеним позивач 29.01.2016 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі позивачу містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки, кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га по АДРЕСА_3 , відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12;

- зобов`язати відповідача виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12.

13. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, а саме суд:

- визнав протиправним та скасував рішення від 02.12.2015 №10/10-1348 Головного архітектурно-планувального управління міської ради про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 ;

- зобов`язав Головне архітектурно-планувальне управління Міськради вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки, кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га по АДРЕСА_3 , відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні;

- визнав неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Міськради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд.17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12.

- зобов`язав Головне архітектурно-планувальне управління Міськради виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд.17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням міськради від 15.06.2011 №68/12.

14. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.06.2016 змінив рішення суду першої інстанції, виклавши абзаци 4 та 5 його резолютивної частини в такій редакції:

- визнати неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про незакоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул . Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул . Ливарній, які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12;

- зобов`язати Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради виключити з електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про незакоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній , які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12.

В іншій частині постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 залишено без змін.

15. Постановою Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16) постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

16. Після розгляду Верховним Судом справи № 200/1438/16-а (2а/200/157/16), Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради прийнято наказ № 52 від 28.02.2019 "Про скасування містобудівних умов та додатку до містобудівних умов та обмежень", в якому зазначено, що на виконання постанови Верховного Суду України від 24.01.2019 у справі №200/1438/16-а (2а/200/157/16) за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 №135, вирішено: скасувати містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі під офісну будівлю з паркінгом по АДРЕСА_3, від 24.06.2016 № 4/16/418, містобудівні умови та обмеження щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_3 від 07.02.2018 № 15/29-9, додаток від 19.02.2018 № 15/29-13 до містобудівних умов та обмежень щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_3 від 07.02.2018 року № 15/29-9.

17. З такими діями відповідача позивач не погодився і оскаржив наказ №52 від 28.02.2019 "Про скасування містобудівних умов та додатку до містобудівних умов та обмежень", який і є предметом даного спору.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

18. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що скасування відповідачем містобудівних умов та обмежень та додатку до містобудівних умов та обмежень за відсутності відповідного судового рішення порушує його право на реалізацію своїх правомочностей як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_3 та власника нежитлової будівлі за вказаною адресою, а також створює перешкоди у здійсненні законної процедури забудови вказаної ділянки. Позивач зазначає, що мав право на участь у процесі прийняття відповідачем спірного наказу, однак останній не врахував це, що призвело до порушення балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи відносно здійснення будівництва об`єктів і цілями, на досягнення яких спрямований цей наказ.

19. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначив, що оскаржуваний наказ було видано на виконання постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №200/1438/16-а, так як судове рішення є обов`язковим до виконання суб`єктом владних повноважень.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідачем не доведено наявність будь-якої з підстав, передбачених частиною восьмою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які дають можливість суб`єкту владних повноважень прийняти рішення про скасування містобудівних умов та обмежень. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав, що є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

21. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що висновки, викладені у них, не відповідають дійсним обставинам справи. Підставою для надання позивачу містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3 (площею 0,0725 га з кадастровим номером 1210100000:03:328:0232) були постанова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.03.2016 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі №200/1438/16-а, однак такі скасовані постановою Верховного Суду від 24.01.2019. Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд скасував підстави для видачі містобудівних умов та обмежень.

22. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

24. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

25. Відповідно до частин першої та пятої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування (частини перша, п`ята зазначеної статті).

26. Згідно з частиною першою статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови та завдання на проектування.

27. За приписами пункту 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

28. За змістом частин другої, третьої статті 29 Закону №3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

29. Наведеним законодавчим приписам кореспондує частина четверта статті 33 Закону №3038-VI, якою встановлено, що розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.

30. Органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, визначені статтею 6 Закону №3038-VI, частинами першою, другою та третьою якої встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі також - Закон № 687-XIV). Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

31. Відповідно до статті 13 Закону №687-XIV, до якої відсилає стаття 6 Закону №3038-VI, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, в тому числі, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

32. Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

33. Обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва встановлює стаття 31 Закону №280/97-ВР, підпунктом 9 пункту «а» частини першої якої закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження - надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

34. Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини четверта, восьма статті 29 Закону №3038-VI.

35. Зокрема, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частина четверта статті 29 Закону №3038-VI).

36. Згідно із частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

37. Колегія суддів наголошує, що наведений у статті 29 Закону №3038-VI перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.

38. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.09.2019 у справі №810/4817/18 та від 02.10.2019 у справі №807/736/18,

39. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що, як зазначено в оскаржуваному наказі, підставою для прийняття такого була постанова Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16). Разом із тим, у вказаному рішенні надана правова оцінка містобудівним умовам та обмеженням на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348, які фактично не були надані позивачу для здійснення будівництва, та оскарженій позивачем відмові у їх ненаданні. Будь-які інші рішення судів, якими б було скасовано зазначені в оскаржуваному наказі містобудівні вимоги та обмеження (від 24.06.2016 №4/16/418, від 07.02.2018 №15/29-9, додаток від 19.02.2018 №15/29-13, від 07.02.2018 №15/29-9) та які могли бути підставою для прийняття рішення відповідачем про їх скасування матеріали справи не містять.

40. Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на наступне.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16) вирішено, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення від 02.12.2015 №10/10-1348 Головного архітектурно-планувального управління міської ради про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3; зобов`язати Головне архітектурно-планувальне управління Міськради вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки, кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га, по АДРЕСА_3 , відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні. В даній частині вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016. Постановою Верховного Суду від 24.01.2019 вказані судові рішення скасовано повністю, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

42. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що у вказаному рішенні надана правова оцінка містобудівним умовам та обмеженням на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348, оскільки, як встановлено судами зі змісту судових рішень у справі у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16), за даним номером та датою зареєстровані не містобудівні умови та обмеження, а саме рішення Головного архітектурно-планувального управління міської ради про відмову у наданні таких.

43. Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16) вирішено, зокрема, зобов`язати Головне архітектурно-планувальне управління Міськради вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки, кадастровий номер якої 1210100000:03:328:0232, площею 0,0725 га, по АДРЕСА_3 . В даній частині вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 та у подальшому постановою Верховного Суду від 24.01.2019 скасовано.

44. З урахуванням зазначеного, зясуванню під час розгляду даної справи підлягає питання, чи були містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі під офісну будівлю з паркінгом по АДРЕСА_3, від 24.06.2016 № 4/16/418, містобудівні умови та обмеження щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_3 від 07.02.2018 № 15/29-9, додаток від 19.02.2018 № 15/29-13 до містобудівних умов та обмежень щодо будівництва офісної будівлі з паркінгом по АДРЕСА_3 від 07.02.2018 № 15/29-9 виданими на виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2016 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016у справі № 200/1438/16-а (2а/200/157/16), які скасовані постановою Верховного Суду від 24.01.2019.

45. Однак суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про надання судами під час розгляду справи № 200/1438/16-а (2а/200/157/16) правової оцінки лише містобудівним умовам та обмеженням на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02.12.2015 №10/10-1348 (який є помилковим), дані обставини не встановили.

46. Встановлення вказаних обставин має важливе значення під час вирішення даної справи, оскільки свідчитиме про правомірність оскаржуваного наказу у повному обсязі або ж частково, про наявність або ж відсутність підстав для його скасування.

47. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

48. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

49. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

50. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

51. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

52. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

53. Окрім цього, під час розгляду даної справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доречними є твердження позивача, що на підставі скасованих спірним наказом містобудівних умов та обмеження стосовно реконструкції нежитлової будівлі з паркінгом у позивача виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів щодо безпосередньої його реалізації, разом із тим, колегія суддів зауважує, що судами не зазначено, на підставі дослідження яких саме доказів суд погодився із вказаним твердженням позивача та які саме правовідносини у даному контексті виникли у позивача.

54. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

55. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

56. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

57. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

58. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

59. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

60. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

61. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

62. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення вищевказаних обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позову та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості.

63. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

64. Враховуючи, що суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 скасувати, а справу № 160/3810/19 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін