Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/2815/16

адміністративне провадження №К/9901/39726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у складі судді Полях Н.А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у складі суддів Григорова А.М., Тацій Л.В., Подобайло З.Г.

у справі №820/2815/16

за позовом Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Салтівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу в сумі 4173,61 грн, з них 3831,16 грн з податку на доходи фізичних осіб та 342,45 грн військового збору.

16 березня 2017 постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позов задоволено, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 4173,61 грн на розрахунковий рахунок 34125999700156, одержувач - УДКСУ у Вовчанському районі, код одержувача 37345943, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області (МФО 851011).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що враховуючи відсутність факту сплати відповідачем податкового зобов'язання, що зумовлює наявність у відповідача заборгованості з відповідного податку, тому позовні вимоги про стягнення податкового боргу у розмірі 4173,61 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У червні 2017 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У касаційній скарзі платник податку посилається на відсутність складу адміністративного правопорушення та на порушення прав позивача та його представника стосовно участі їх в судовому засіданні суду першої інстанції.

14 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 23 червня 2017 року, та витребувано справу № 820/2815/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

05 лютого 2018 року справа № 820/2815/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

16 березня 2018 року справа № 820/2815/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/39726/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу відповідача від податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду судового рішення.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 4173,61 грн (в тому числі 3831,16 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку та 342,45 грн військового збору), що виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного на підставі акта перевірки № 179/17-2620320052 від 26 листопада 2015 року.

Станом на 11 травня 2016 року відповідач має суму узгодженого грошового зобов'язання у загальному розмірі 4173,61 грн (3448,5 грн - недоїмка, 725,11 грн пеня, нарахована на підставі пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України), що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями від 09 грудня 2015 року №0005611700 та №0005621700, довідкою про податкову заборгованість платника податків станом на 11 травня 2016 року та розшифровкою виникнення податкового боргу по податковим зобов'язанням відповідача.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними з підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв'язку з непогашенням відповідачем податкового боргу у визначеному законодавством строки, податковим органом відповідно до статті 59 Податкового кодексу України винесено податкову вимогу від 24 грудня 2015 року №14483-00 про визначення суми податкового боргу у розмірі 3831,16 грн, яка направлена та вручена відповідачу 02 січня 2016 року. У встановлений строк вимога відповідачем не оскаржена, а тому сума боргу є повністю узгодженою.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, аналізуючи положення Податкового кодексу України, враховуючи відсутність факту сплати відповідачем податкового боргу, що зумовлює наявність у відповідача заборгованості з відповідного податку, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав у податкового органу для стягнення з відповідача боргу в загальному розмірі 4173,61 грн у судовому порядку.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача про порушення його прав та його представника стосовно участі їх в судовому засіданні суду першої інстанції жодними доказами не підтверджено. Крім того, відповідно до частини другої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі №820/2815/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер