Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №440/1649/19

адміністративне провадження №К/9901/18892/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 у складі судді Кукоби О.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у складі колегії суддів: Катунова В.В. (головуючий), Ральченка І.М., Бершова Г.Є. у справі №440/1649/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів реагування на лист Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 08.04.19 за вих. №01.2-13/2756;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вирішення питання надання ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 893760,00 грн на отримання однокімнатної квартири;

-визнати протиправними дії відповідача щодо перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 15.10.18 для розгляду до Київської районної у м. Полтаві ради;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 22.04.19 за вих. №Ф 04.1-11/3016 згідно вимог статті 15 Закону України "Про звернення громадян";

-зобов`язати відповідача повторно розглянути лист Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 8.04.19 за вих. №01.2-13/2756 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом;

-зобов`язати виконавчий комітет Полтавської міської ради надати ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 893760,00 грн. на отримання однокімнатної квартири.

2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 позовні вимоги роз`єднані шляхом виділення у самостійне провадження вимог про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не вирішення питання надання позивачу грошової компенсації у розмірі 893760,00 грн. на отримання однокімнатної квартири та зобов`язання відповідача надати грошову компенсацію у розмірі 893760,00 грн. на отримання однокімнатної квартири.

3. Щодо зазначених позовних вимог Полтавським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 08.05.2019, якою відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 залишено без змін.

4. Приймаючи вказані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що повідомлені позивачем обставини та надані на їх підтвердження письмові докази свідчать про те, що останній звернувся до суду з позовом на захист порушеного, на його думку, житлового права на одержання грошової компенсації для придбання житла, тобто, даний спір виник з майнових відносин приватноправового характеру, а його існування не залежить від здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій. Судами роз`яснено позивачу право звернутись з даним позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019.

З касаційної скарги вбачається, що аргументи скаржника зводяться серед іншого до того, що судами порушені правила предметної юрисдикції при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Скаржник не погоджується з наявністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

7. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

8. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

9. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

10.Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

11.До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

12.Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

13.Правова позиція у правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з поновленням порушеного права особи на отримання житла неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, а саме, у постановах від 18.04.2018 у справі №806/104/16, від 29.08.2018 у справі №488/1176/14-а, від 20.09.2018 у справі №815/2551/15, від 07.11.2018 у справі №358/460/16-ц, від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а, від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15.

14.Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у цих справах сформувала правовий висновок у контексті подібних правовідносин, зазначивши, що, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єктів владних повноважень як відповідача.

15.На ці правові висновки посилалися також суди попередніх інстанцій, коли ухвалювали оскаржувані судові рішення щодо відмови у відкриття провадження у справі за даним позовом.

16.Отже, зміст та матеріали касаційної скарги, подібність спірних правовідносин до тих, щодо яких сформульований правозастосовний висновок Великої Палати Верховного Суду, вказують на існування обставин, за яких переданий позивачем на вирішення суд спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

17.Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 346 КАС України (в редакції Закону України від 02.10.2019 №142-IX, що набрала чинності 19.10.2019), справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

18.Згідно з частиною 6 статті 347 КАС України у відповідній редакції, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

19.Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 справу за даною касаційною скаргою було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

20.Проте, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20.12.2019 дану справу повернуто до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, у зв`язку з тим, що на час вирішення питання про наявність підстав для прийняття справи до розгляду набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №142-IX.

21.Тому, відсутні процесуальні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, навіть попри те, що касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій під час її вирішення правил предметної юрисдикції.

22.Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

23.За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

24.Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25.Отже, суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

26.За змістом частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27.З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі №440/1649/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Єзеров А.А.

Чиркін С.М.