Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №855/7/19

адміністративне провадження №А/9901/6/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Рохнянського Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду (ухвалене у складі: головуючого судді: Степанюка А.Г., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.) від 19 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

17 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - Відповідач, ЦВК), в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 14 січня 2019 року №57, якою ОСОБА_1 було повторно відмовлено у реєстрації кандидатом на пост Президента України для участі у виборах 31 березня 2019 року;

- зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом на пост Президента України для участі у виборах 31 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передбачена ст.ст. 47, 49, 51 Закону України «Про вибори Президента України» грошова застава у розмірі 2 500 000,00 грн. обмежує пасивне виборче право громадянина та ставить його у нерівні умови з іншими заможними особами, чим порушує положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конституції України.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2019 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд помилково вважав, що грошова застава не є майновим цензом. Крім того, зазначає, що відповідачем порушено Регламент Центральної виборчої комісії, затверджений постановою ЦВК від 26.04.2005 № 72. Також апелянт звертає увагу, що Шостий апеляційний адміністративний суд безпідставно посилався на постанову Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №855/6/19, оскільки остання на момент складення та проголошення тексту оскаржуваного судового рішення була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та доданих письмових пояснень, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, за змістом аналогічні тим, які зазначені у відзиві, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

10 січня 2019 року ОСОБА_1 повторно подав до ЦВК заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України для реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року. До вказаної заяви позивачем були додані: анкета; в електронному та паперовому вигляді автобіографія, передвиборна програма, декларація та фотографії; ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та всіх сторінок цього паспорту, де зазначаються відомості про місце проживання кандидата на пост Президента України.

Постановою Центральної виборчої комісії від 14 січня 2019 року №57 відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України від 31 березня 2019 року (далі - постанова №57). Прийняте рішення обґрунтоване тим, що в порушення вимог ч. 3 ст. 48 та п. 4 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про вибори Президента України» до заяви про самовисування на пост Президента України ОСОБА_1 не додано документ про внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК (після початку виборчого процесу та до подання документів ЦВК для реєстрації) грошової застави у розмірі 2 500 000,00 грн.

Не погоджуючись із викладеним у постанові №57 рішенням, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки позивач не вніс грошову заставу, у передбаченому Законом розмірі, постанова ЦВК від 14 січня 2019 року №57 «Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року» є законною та обґрунтованою. Суд також вказав, що доводи позивача про порушення ЦВК Регламенту спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини шостої 6 статті 103 Конституції України порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Спеціальним законом в Україні, який регламентує порядок проведення виборів Президента України, у тому числі порядок, умови висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України, є Закон України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV).

За змістом частин 1, 3 статті 48 Закону № 474-XIV громадянин України, який відповідно до статті 9 цього Закону може бути обраним Президентом України, особисто подає до Центральної виборчої комісії засвідчену в установленому законом порядку заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України.

До заяви додаються документи, передбачені частиною першою статті 51 цього Закону.

Згідно частини першої статті 51 Закону № 474-XIV Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання таких документів:

1) анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою Центральною виборчою комісією (заповнюється кандидатом особисто);

2) автобіографії особи, висунутої кандидатом на пост Президента України (на паперовому носієві та в електронному вигляді), обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов'язково повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку;

3) передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків (на паперовому носієві та в електронному вигляді);

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону;

5) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 50 цього Закону;

6) ксерокопії першої та другої сторінок паспорта громадянина України кандидата на пост Президента України та сторінок, де зазначаються відомості про його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні";

7) чотири фотографії кандидата на пост Президента України розміром 4х6 сантиметрів, а також дві фотографії кандидата на пост Президента України розміром 9х13 сантиметрів, на паперових носіях та в електронному вигляді.

Частиною першої статті 49 Закону № 474-XIV передбачено, що грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 474-XIV Центральна виборча комісія відмовляє у реєстрації кандидата на пост Президента України у разі відсутності документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону.

У справі встановлено та не заперечується сторонами, що під час звернення із заявою про реєстрацію кандидатом на пост Президента України ОСОБА_1 не було подано документ про внесення у безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК грошової застави.

За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова ЦВК від 14 січня 2019 року №57 є законною та обґрунтованою.

Крім того, враховуючи, що позивачем недотримано визначених Законом № 474-XIV умов реєстрації, - не підлягає задоволенню й позовна вимога щодо зобов'язання ЦВК зареєструвати його кандидатом на пост Президента України для участі у виборах 31 березня 2019 року.

Доводи позивача про порушення ЦВК Регламенту під час проведення засідання, а саме: намагання позбавити його слова, спростовуються витягом із стенограми засідання ЦВК від 14 січня 2019 року. Так, згідно змісту витягу із стенограми головою ЦВК Сліпачук Т.В. оголошено про присутність на засіданні ОСОБА_1 та надано йому слово.

Колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про те, що передбачена статтею 49 Закону №474-XIV вимога про внесення грошової застави є встановленням майнового цензу для громадян України з огляду на наступне.

Конституція України встановлює ряд вимог обмежувального характеру щодо права бути обраним Президентом України: мати громадянство України; досягти на день виборів тридцяти п'яти років; мати право голосу; проживати в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років; володіти державною мовою.

Так, Основний Закон встановлює ценз щодо осіб які мають право бути обраними Президентом України. При цьому, механізм реалізації пасивного виборчого права встановлює Закон № 474-XIV.

Виборча застава є лише умовою реєстрації кандидата на пост Президента України, її розмір є однаковим для всіх та не залежить від розміру доходів кандидата або фінансового стану партії.

Таким чином, грошова застава не може розглядатися як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану.

Також колегія суддів звертає увагу, що питання обґрунтованості впровадження інституту грошової застави для реалізації права бути обраним було предметом дослідження як Конституційного Суду України, так і Європейського суду з прав людини.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30 січня 2002 року №2-рп/2002 у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про виборчу заставу) зазначив, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану. Водночас встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.

Таким чином, на переконання Конституційного Суду, грошова застава за своєю правовою природою не є майновим цензом, а вказана норма не суперечить положенням статей 21, 24 Конституції України, за якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і конституційних правах і свободах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Суховецький проти України» (заява №13716/02) прийшов до висновку, що запровадження у національному законодавстві грошової (виборчої) застави переслідувало законну мету гарантії права на ефективне, добре налагоджене представництво, підвищуючи відповідальність тих, хто висуває свою кандидатуру на вибори, та обмежуючи вибори серйозними кандидатами, одночасно уникаючи необґрунтованого витрачання державних коштів. Також Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога виборчої застави для кандидатів на виборах існує не лише в Україні. Виборче право цілого ряду держав-членів містить таку вимогу, щоб завадити легковажним кандидатам виставляти на вибори свою кандидатуру. Більше того, Венеціанська комісія розцінила цю мету як законну, а вимогу застави як, в принципі, прийнятний інструмент для її досягнення.

Отже, Верховний Суд не вбачає жодних суперечностей між положеннями Конституції України та Закону № 474-XIV щодо умов та способу реалізації пасивного виборчого права.

Положення Закону № 474-XIV неконституційними визнані не були.

Твердження апелянта про те, що Шостий апеляційний адміністративний суд безпідставно посилався на постанову Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №855/6/19, оскільки остання на момент складення та проголошення тексту оскаржуваного судового рішення була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів вважає помилковими, позаяк повний текст вищезазначеного рішення Верховного Суду був проголошений у відкритому судовому засіданні, публічно та, у відповідності до вимог частини 3 статті 272 КАС України, рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів визнає, що рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законним та обґрунтованим, його висновки відповідають нормам матеріального та процесуального права, відповідно, підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2019 року залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2019 року у справі №855/7/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх