Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.06.2019 року у справі №809/2179/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №809/2179/15

адміністративне провадження №К/9901/19984/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Соколов В. М.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/2179/15

за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування акту опису та арешту майна

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді - Сапіги В. П., суддів: Левицької Н. Г., Обрізка І. М. )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції) про скасування акту опису та арешту майна від 13 травня 2015 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем ВДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції з порушенням вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" складено акт опису та арешту майна від 13 травня 2015 року, оскільки описане та арештоване майно не належить боржнику - ОСОБА_2, а перебуває у власності позивача.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, а справу № 809/2179/15 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

5. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовуючи акт опису та арешту майна, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей акт не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідачем не надано до суду підтверджуючих документів про повідомлення боржника чи позивача про дату та час проведення опису та арешту майна, внаслідок чого їх було позбавлено прав, передбачених статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, бути присутнім та брати участь у здійсненні виконавчих дій. Окрім того, в оскаржуваному акті не вказана оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна.

Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку предметом оскарження можуть бути лише дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо складання акту опису та арешту майна та рішення, дії чи бездіяльність, вчинені суб'єктом владних повноважень на підставі зазначеного акту. Акт опису і арешту майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень, нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а відтак не створює і не припиняє права чи обов'язки, а лише фіксує певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права, свободи та інтереси осіб публічно-правових відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року.

9. На думку позивача, судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуваний акт складено одноособово, чим були порушені її законні права, оскільки майно, стосовно якого виник спір, належить позивачу на праві приватної власності.

10. Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку спірному акту, прийшов до помилкового висновку, що акт опису та арешту майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки судом не було застосовано пункт 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802), яким передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення, зокрема, шляхом складання актів та протоколів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11.17 серпня 2012 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Глущенко І. В. видано виконавчий напис за №526331 про звернення стягнення на нежитлові приміщення адмінбудинку, загальною площею 808,5 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення боргу в сумі 1761245,28
грн. на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з боржника ОСОБА_2.

12. Згідно з постановою від 27 листопада 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Бордуланюк Г. Ю., на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження №40930428 про звернення стягнення на зазначені нежитлові приміщення адмінбудинку в рахунок погашення боргу в сумі 1761245,28 грн на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з боржника ОСОБА_2.

13.13 травня 2015 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна нежитлового приміщення (іпотека) за адресою: АДРЕСА_1. На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним. Даний акт складений за участі представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Беган Р. П. та понятих ОСОБА_3., ОСОБА_4 за відсутності боржника та власника майна.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Пунктами 1 і 7 частини 1 статті 3 КАС України (далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

14. Частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

15. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

17. У частині 1 статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

18. Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law21~; чинний на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

19. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, цей висновок є необґрунтованим з огляду на наступне.

15. Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом стало накладення арешту на її майно та його опис, хоча позивач і не є боржником у виконавчому провадженні.

16. З аналізу наведених норм КАС України щодо юрисдикції адміністративних судів та вказаної ~law22~ вбачається, що для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.

17. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) спори, пов'язані із належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі відповідного спору є фізична особа.

18. Частиною 2 статті 114 ЦПК України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

19. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

20. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 805/1569/17.

21. Отже, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

22. Частиною 3 статті 3 КАС України (в редакції на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Положеннями частин 1 , 5 статті 341 КАС України (в редакції на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. Згідно з частиною 1 та 2 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково й залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження в справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, частиною 1 та 2 статті 354 КАС України.

25. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

26. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, були порушені правила юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд приходить до висновку про можливість вийти за межі касаційних вимог та скасувати і постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, а провадження у справі - закрити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року - скасувати.

3. Провадження у справі № 809/2179/15 закрити.

4. Роз'яснити позивачеві, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.







О. В. Калашнікова

М. В. Білак

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду