Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.12.2019 року у справі №808/205/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №808/205/16

адміністративне провадження №К/9901/35389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
12.10.2016 (суддя - Прудивус О. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Чепурнов Д. В., судді:

Мельник В. В., Сафронова С. В. ) у справі № 808/205/16 за позовом Приватного підприємства "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Приватне підприємство "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" (далі - ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) від
28.09.2015 №0001202203 та №0001192203.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
06.07.2016, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог Запорізька ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.05.2015 по 30.06.2015, про що складено акт від
18.09.2015 № 2324/08-27-2203/19264196.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 330689,00 грн. ; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2015 року та суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 45
505,00 грн., у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (електроди графітовані ЕГ ф 350, цегла вогнетривка ХП 1 № 1, цегла вогнетривка ШЛ 1,3, цемент "Горкал-40 ", цемент "Горкал-70", арматура 8 мм, арматура 10 мм, метрель, графіт) у ТОВ "МЕГА-ЛІТ-7 ", ТОВ "Маркет Пак", ТОВ "Охорона і Захист ", ТОВ "Айрес Груп" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій та недоліки поданих позивачем товарно-транспортних накладних.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на податкову інформацію постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0001202203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 496 033,50 грн. з яких: за основним платежем - 330 689,00 грн., за штрафними санкціями - 165 344,50 грн. та від 28.09.2015 № 0001192203, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45 505,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних; рахунків-фактур.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вподальшому придбану у ТОВ "Охорона і Захист" цеглу, арматуру, цемент позивач використав для будівництва промислового майданчика за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 240, про що свідчать наявні у матеріалах справи накладні-вимоги на відпук (внутрішнє переміщення) матеріалів; придбану у ТОВ "Айрес Груп" цеглу, арматуру, цемент, мертель, графіт, карбід кремнія, плити перекриття позивач частково використав для будівництва промислового майданчика за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 240, частково направив у переробку для виготовлення кремніємістких матеріалів, частково реалізував іншим суб'єктам господарювання, а саме: ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", ТОВ "Кремпуть ", ТОВ "Юстас-Концесія ", ДП "ЗМКБ "Прогрес", ТОВ "Миколаївське заводобудівельне управління № 8", ТОВ "ПЛТ Груп ", ПАТ "Сумське МНВО ім. Фрунзе", ТОВ "ХЗ ПТУ ", НВФ "Ганза ", ТОВ "Мендол ", ТОВ "Прогрес Груп", ТОВ "Трубоелемент ", ТОВ "Азбохім ", ТОВ "МЗАЗ", ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", фірмі "GLARIOZO ADVANCED LIMITED", про що свідчать наявні у матеріалах справи накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, видаткові накладні; придбані у ТОВ "МЕГА-ЛІТ-7" електроди графітовані ЕГ ф 350 позивач реалізував ТОВ "НПП "Метрика", про що свідчить наявна у матеріалах справи видаткова накладна; придбану у ТОВ "Маркет Пак" цеглу вогнетривку ХП 1 № 1, цеглу вогнетривку ШЛ 1,3 позивач реалізував ТОВ "Миколаївське заводобудівельне управління № 8", про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПП "Наукове промислово-комерційне об'єднання "ТАТА" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснена позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду