Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №804/2054/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 804/2054/17

адміністративне провадження № К/9901/8540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 804/2054/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказів та поновлення на службі,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: О. В. Єфанова) від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. В. Семененко, Н. А. Бишевська, І. Ю. Добродняк) від 12 грудня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 606 від 15 лютого 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника сектору пожежної безпеки УЛМТЗ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1";

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 79 о/с від 27 лютого 2017 року "По особовому складу" за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" в частині звільнення з поліції підполковника ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області;

- стягнути з ГУНП в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 28 лютого 2017 року до дня винесення рішення у справі.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Вказує на порушення процедури проведення службового розслідування відносно нього, зокрема, позивача не було повідомлено про факт проведення службового розслідування, не проінформовано щодо підстав проведення службового розслідування, не забезпечено право щодо надання письмових пояснень. Крім цього, позивач вказував на те, що оскільки службове розслідування призначено по факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), тому з огляду на закриття судом провадження в адміністративній справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 22 січня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5.24 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 804/2054/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г. ).

6. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2018 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновлено його, внаслідок чого, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02 березня 2018 року.

7.05 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 640/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2017 року наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 79 о/с підполковника поліції Коваленка Романа Вячеславовича начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 28 лютого 2017 року.

12. Підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби став наказ ГУНП від 15 лютого 2017 року № 606, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

13.27 лютого 2017 року, підполковнику поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ було доведено зміст наказу ГУНП від 15 лютого 2017 року № 606 яким на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції про що свідчить підпис ОСОБА_1.

14. У свою чергу, підставою для видання наказу № 606 стали висновки службового розслідування від 15 лютого 2017 року, за фактом порушення службової дисципліни з боку начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1.

15. Наказом від 31 січня 2017 року ГУНП в Дніпропетровській області № 385 призначено службове розслідування за фактом складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно підполковника поліції ОСОБА_1

16. Згідно із висновками службового розслідування ОСОБА_1 допущено порушення службової дисципліни, яке виразилось у недотримання вимог статей 7 та 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, абзацу 1 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

17. Такі висновки службового розслідування обґрунтовані тим, що 30 січня 2017 року до ГУНП в Дніпропетровській області надійшла інформація про те, що цієї ж доби поліцейськими УПП у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 100763 за частиною 1 статті 130 КУпАП у відношенні начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1

18. Під час перевірки зазначеного повідомлення, було встановлено, що 02 січня 2017 року близько 23-10 год., під час проведення профілактичних заходів поліцейськими УПП у м. Дніпрі ДПП Національної поліції України на вул.

Чернишевського, у місті Дніпро було зупинено легковий автомобіль "Toyota Саmгу", н. з. НОМЕР_1, під керуванням начальника сектору пожежної безпеки управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1, який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння.

19. Оскільки у поліцейського ОСОБА_1 був сильний запах алкоголю з ротової порожнини, йому було запропоновано пройти тест на встановлення алкогольного сп'яніння на алкотестері "Драгер", але поліцейський ОСОБА_1 відмовився, при цьому погодившись пройти медичний огляд у КЗ "Дніпропетровський наркологічний диспансер ДОР", за результатами якого 02 січня 2017 року о 23-50 год. дослідження лікарем КЗ "Дніпропетровський наркологічний диспансер ДОР" встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

20. Із вказаним висновком ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.

21.30 січня 2017 року на підставі результатів медичного обстеження поліцейськими УПП у м. Дніпрі у відношенні поліцейського ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 100763, за частиною 1 статті 130 КУпАП.

22. Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за скоєння дисциплінарного проступку, який полягав у керуванні позивачем транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.

23. Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням зі служби в поліції, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування відносно позивача та з огляду на встановлені обставини справи, які свідчать про порушення позивачем службової дисципліни, а саме керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заборонено законодавством України, вказав на наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

25. При цьому, посилання позивача на судове рішення у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили та яким встановлено відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частини 1 статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), суд апеляційної інстанції вважав безпідставним, оскільки з огляду на правове визначення таких понять як "дисциплінарний проступок", "адміністративне правопорушення" не можливо стверджувати про те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішення по адміністративному провадженню не можуть свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадках надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КУпАП.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

27. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що позивачем було скоєно дисциплінарний проступок, оскільки в його діях були відсутні ознаки протиправної поведінки, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між такими наслідками та поведінкою позивача. Також позивач вказує на те, що на теперішній час існує судове рішення у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили та яким встановлено відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння).

При цьому, скаржник зазначає, що висновок службового розслідування не відповідає вимогам, встановленим пункту 8.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230.

Разом з тим, судами однобічно досліджено докази (прийнято до уваги тільки висновки службового розслідування) без врахування бездоганної служби позивача протягом тривалого часу.

Водночас скаржник звертає увагу, що до нього був застосований такий крайній вид дисциплінарного впливу як звільнення зі служби без врахування обставин, які передбачені статтею 14 Дисциплінарного статуту від час застосування дисциплінарного стягнення. Відповідачем не визначена та не надана об'єктивна правова оцінка обставинам, які саме тяжкі наслідки за собою потягли дії позивача та не визначений розмір заподіяної шкоди його діями, що свідчить про недоведеність вини позивача у вчиненні проступку.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

29. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII).

32. Відповідно до ~law19~ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

33. Відповідно до ~law20~, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

34. Згідно ~law21~, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

35. Згідно з ~law22~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

36. Пунктом 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення ~law23~ визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із ~law24~ акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить ~law25~.

37. Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширюється на поліцейських дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

38. Відповідно до статті 1 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

39. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

40. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

41. Згідно з статтею 7 та 8 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

42. Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатись такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

43. Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

44. Згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

45. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

46. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України.

Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

47. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

48. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

49. Разом з тим, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

50. Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

51. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

52. У цій справі суди встановили, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 02 січня 2017 року він вчинив проступок, який полягав у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, за фактом якого складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 100763 за частиною 1 статті 130 КУпАП.

53. Так, надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП в Дніпропетровській області з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

54. При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав порушення складання процесуальних документів з боку інспекторів патрульної поліції, про яке зазначає скаржник у касаційній скарзі, не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та дисциплінарного проступку.

55. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції.

56. Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

57. Тобто Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.

58. Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, Суд вважає, що встановлення факту керування працівником поліції транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, в тому числі перебуваючи на керівній посаді є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому.

59. Слід відзначити, що в силу статей 1,2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

60. З урахуванням викладеного Суд вважає, що на позивача було правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.

61. Поряд з цим, Верховний Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).

62. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

63. Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не знайшли свого підтвердження, оскільки всі необхідні та достатні заходи щодо його проведення реалізовано: службове розслідування призначено наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області № 385 від 31 січня 2017 року, висновок службового розслідування затверджено 15 лютого 2017 року, під час проведення службового розслідування позивачу пропонувалося надати свої пояснення щодо подій, які були предметом дослідження під час проведення службового розслідування, але від надання пояснень позивач відмовився (а. с. 39), зміст наказу № 606, який прийнято за результатами службового розслідування та яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби поліції, доведено позивачу під розпис (а. с. 46), проведено аналіз інших документів тощо.

64. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

65. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

66. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

67. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

69. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 804/2054/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов