Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 460/4672/20

адміністративне провадження № К/990/9111/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 (суддя Гудима Н.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 (судді - Довга О.І., Глушко І.В., Запотічний І.І.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та зобов`язання здійснити такий перерахунок і виплату пенсії за вказаний період.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 покликалась на те, що у спірний період відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати їй пенсії, передбачені ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах 50 процентів мінімальної пенсії за віком та відповідно в 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач в листі № 5896-5848/В-02/8-1700/20 від 05.06.2020, покликаючись на чинну редакцію ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Позивач зазначає, що про виплату пенсій у розмірах менших, ніж визначено ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", їй стало відомо лише з листа відповідача від 05.06.2020.

Також в питанні дотримання строків звернення до суду позивач покликалась на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022, позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду на підставі ч.3 ст.123, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернулась до суду з позовом 24.06.2020, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Покликаючись на те, що у цій справі пенсійні виплати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 в тому розмірі, про який просить позивач у позові, відповідачем не нараховувалися, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов з вимогами, пов`язаними з нарахуванням пенсії за минулий час, може бути подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Також суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем листа відповідача від 05.06.2020 у відповідь на її звернення щодо перерахунку та виплати пенсії також не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії.

На думку суду першої інстанції, жодних обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, позивачем в позовній заяві не зазначено і доказів на їх підтвердження не надано.

Крім того, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій застосовували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суддів попередніх інстанцій скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз?яснення від органу ПФУ на запит особи щодо правильності нарахування розміру пенсії та своєчасності її перерахунку.

На думку позивача, в даній справі має застосовуватись строк звернення до суду, визначений частиною 2 статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки належна їй пенсія була нарахованою.

Також покликається на висновки Верховного Суду у справах № 510/1286/16-а, №480/1704/19 та №623/2842/17.

Відповідач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отже, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Такі висновки Верховного Суду підлягають застосуванню під час вирішення справи, яка розглядається.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що з позовними вимогами про виплату недоплаченої за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, позивач звернулась до суду лише 24.06.2020, передбачений статтею 122 КАС України строк звернення до суду позивачем пропущено і поважних причин його пропуску позивачем не зазначено.

Отримання позивачкою листа відповідача у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку розмірі.

Щодо посилань особи, яка подала касаційну скаргу, на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що належна їй пенсія була нарахованою, є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій нарахування підвищення до пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, в розмірах встановлених статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу не здійснювалось і відповідачем право на їх нарахування в розмірах визначених законом заперечувалось. Водночас, нараховані позивачу пенсія по інвалідності та додаткова пенсія в розмірах, встановлених урядовими постановами, не є спірними у цій справі.

Покликання позивача на висновки Верховного Суду у постанові від 04.03.2021 у справі №480/1704/19 є безпідставним, оскільки на відміну від справи, яка розглядається, правовідносини у справі №480/1704/19 виникли щодо сум пенсій, нарахованих на виконання судового рішення.

Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а є безпідставним, оскільки на відміну від справи, що розглядається, правовідносини у справі №510/1286/16-а виникли з приводу перерахунку пенсії на підставі додаткових документів, поданих пенсіонером, та Верховний Суд при вирішенні спору застосував положення частини 2 статті 98 Закону №1788-ХХІІ, а не частину 2 статті 87 вказаного Закону.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № 623/2842/17 також не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки таке рішення стосується інших фактичних обставин справи, зокрема того, що суб`єктом владних повноважень припинено виплату пенсії без ухвалення рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18 в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії є безпідставним, оскільки спірні у справі №815/1226/18 правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням пенсійними органами рішення Конституційного Суду України, відтак такі правовідносини є відмінними від правовідносин у справі яка розглядається.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та прийняли рішення про залишення без розгляду позовних вимог, які знаходяться поза межами такого строку.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук