Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2020 року у справі №580/1667/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 580/1667/19

адміністративне провадження № К/9901/112/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року (суддя - Трофімова Л. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (судді - Кучма А. Ю., Аліменко В. О., Бєлова Л. В. ) у справі № 580/1667/19 за позовом приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" до Головного управління ДФС у Черкаській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Черкаській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року приватне акціонерне товариство "Шполянський завод продтоварів" (далі - Товариство) звернулось з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2019 року № 0000451205, прийняте Головним управлінням ДФС у Черкаській області (далі - ДФС).

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірним застосуванням штрафу за несвоєчасну реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних з огляду на те, що покупцями за угодами купівлі-продажу були особи - неплатники податку на додану вартість (далі - ПДВ), яким згідно із законодавчими приписами податкові накладні не надаються. Позивачем зазначено, що, незважаючи на те, що такі накладні мають реєструватися в ЄРПН, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено виключення, згідно з якими штраф за порушення граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до платників ПДВ не застосовується. Такі виключення поширюються, зокрема, на реєстрацію податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю). При цьому, позивач послався на узагальнюючу податкову консультацію ДФС України від 16 березня 2016 року № 5733/6/99-99-19-03-02-15 та зазначив, що відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містять ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена.

Позивач зазначив, що відповідні суми ПДВ ним було сплачено своєчасно.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено у повному обсязі.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що складення податкової накладної на постачання товарів/послуг, що не надаються отримувачу (покупцю), не звільняє платника ПДВ від обов'язку із своєчасної реєстрації такої податкової накладної у ЄРПН та, відповідно, від відповідальності за невиконання такого обов'язку.

При цьому, суди виходили з прямого тлумачення пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України та врахували судову практику щодо застосування вказаної норми права, зокрема, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 7 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував що господарські операції, за якими було складено та несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, підлягали оподаткуванню за основною ставкою ПДВ у розмірі 20 %, при цьому, операції з постачання товарів, що оподатковуються за нульовою ставкою або звільнені від оподаткування у спірних правовідносинах, відсутні.

Судом під час оцінки доказів не виявлено податкові накладні/розрахунки коригування з ознакою "09" - складені за операціями, що звільнені від оподаткування ПДВ, або складені за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою з ознакою причини "07", а також податкові накладні, де в інших випадках тип причини не зазначається.

Щодо посилання позивача на висновки податкового органу, наданого в індивідуальній податковій консультації від 16 березня 2016 року № 5733/6/99-99-19-03-02-15 про незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, які не підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ (складені на неплатника ПДВ), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що зазначена консультація надана до запроваджених змін в ПК України з 1 січня 2017 року, внесених на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII.

Так, з 1 січня 2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Відповідно до чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції пункту 120.1-1 статті 120-1 ПК України порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого пункту 120.1-1 статті 120-1 ПК України, для реєстрації податкових накладних та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог пункту 120.1-1 статті 120-1 ПК України покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми ПДВ, зазначеної у таких податкових накладних /розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів. Отже, на відміну від попередньої редакції цієї статті, яка передбачала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації лише податкової накладної, яка надається покупцю, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого пункту 120.1-1 статті 120-1 ПК України, для реєстрації будь-яких податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, за винятком порушення термінів реєстрації податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю) і, при цьому, складена на постачання товарів/послуг для операцій, які або звільнені від оподаткування, або оподатковуються за нульовою ставкою, оскільки це не змінює структуру податкових зобов'язань з ПДВ продавця за відповідною угодою.

Крім цього, суди встановили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження надання саме позивачу індивідуальних податкових консультацій, на які він послався у позові, або доказів того, що відповідні консультації є узагальнюючими.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційну скаргу мотивовано неправильним тлумаченням судами норм матеріального права, зокрема, пункту
120.1-1 статті 120-1 ПК України. Також позивач послався на необґрунтовану, на його думку, відмову суду в задоволенні його клопотання про призначення судово-економічної експертизи щодо вирішення питань дотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області подано відзив на касаційну скаргу, який підписано головою комісії з припинення Головного управління ДФС у Черкаській області. Враховуючи, що Головне управління ДФС у Черкаській області на час подання відзиву (26 лютого 2020 року) не мало адміністративної процесуальної дієздатності органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державної податкової політики, воно не має повноважень на подання процесуальних документів до суду у цій справі, оскільки таке повноваження встановлено для виконання завдань і функцій контролюючого органу у зазначеній сфері. З огляду на викладене відзив не підлягає судовій оцінці, як такий, що поданий особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам закону відповідають повною мірою.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ДФС проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН. За результатами перевірки складено акт від 22 грудня 2018 року № 617/23-00-50-12-007/00380681.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме: встановлено несвоєчасну реєстрацію у ЄРПН 1939 податкових накладних за період з січня 2017 по вересень 2018 року.

Такі податкові накладні не підлягають наданню отримувачу (покупцю) у зв'язку із тим, що складені на ім'я неплатників податку (одна з податкових накладних складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку).

На підставі акта перевірки ДФС винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2019 року № 0000451205, яким до позивача застосовано передбачений пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних у розмірі 421 776,87 грн.

У результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням Державної фіскальної служби України від 24 квітня 2019 року № 29345/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним Товариство звернулось до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) зазначає, що Верховним Судом (зокрема, у справах № 816/1488/17,807/68/18,808/3250/17,280/1039/19) вже висловлено правовий висновок щодо застосування норм права до аналогічних правовідносин, відповідно до якого для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Доводи касаційної скарги не містять правових підстав для відступу від зазначеної судової практики та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Шполянський завод продтоварів" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко