Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2020 року у справі №804/4736/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №804/4736/18

адміністративне провадження №К/9901/19214/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Баранник Н. П., судді - Божко Л. А., Дурасова Ю. В. ) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Южкокс" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Приватне акціонерне товариство "Южкокс" (далі - ПАТ "Южкокс") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем 2 квітня 2018 року: форми "Р " № 0002644611, форми "В4" № 0002654611, форми "Р" № 0002664617, форми "П " № 0002674617, форми "В1" № 0002704611, форми "Р" № 0002744617, форми "ПС" № 0002774617, форми "Д " № 0002834617, форми "ПС" №
0002864617.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 2 квітня 2018 року: "Р " № 0002644611, форми "В4" № 0002654611, форми "Р " № 0002664617, форми "П " № 0002674617, форми "В1" № 0002704611, форми "Р " № 0002744617, форми "ПС" № 0002774617, форми "Д " № 0002834617, форми "ПС" №
0002864617. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь позивача судові витрати у розмірі 616700 грн.

25 лютого 2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ПАТ "Южкокс", в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 141 665,08 грн, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року заяву ПАТ "Южкокс" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 804/4736/18 задоволено частково. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС, понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн. В іншій частині заяви ПАТ "Южкокс" відмовлено.

Не погодившись із ухваленою судом апеляційної інстанції додатковою постановою, Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Крім того, скаржником у касаційній скарзі було заявлено клопотання про заміну відповідача Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.

Так, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатками 1 та 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України утворено Офіс великих платників податків ДПС до якого приєднався Офіс великих платників податків ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" визначено можливість забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну фіскальну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності. Основні завдання та повноваження Державної податкової служби України визначені у Положенні про ДПС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227.

Офіс великих платників податків ДПС зареєстровано як юридичну особу і включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за кодом ~organization0~.

За змістом статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про заміну відповідача у цій справі з Офісу великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.

ПАТ "Южкокс" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

За змістом частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу складає 30000
грн. Крім того, за висновками суду, витрати відповідають співвідношенню реальності понесених витрат з розумністю визначення їх розміру, з врахуванням складності справи. Разом з тим, відповідач, на якого покладено обов'язок доказування неспівмірності витрат у разі заперечення щодо розміру останніх, не надав доказів, які б вказували на завищення наданих послуг або на неправомірне їх визначення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

статті 16 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем надано до суду: Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 1 липня 2018 року №180701, Додаткову угоду від 3 грудня 2018 року № 1 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 1 липня 2018 року №180701, Додаткову угоду від 12 вересня 2019 року № 2 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 1 липня 2018 року №180701 із зазначенням назви та вартості послуг, довіреність №66-322/ЮР/Д на представництво ПАТ "Южкокс" у суді адвокатом Чапала Ю. О., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, Акт виконання робіт (надання послуг) від 20 лютого 2020 року № 97, Розрахунок розміру винагороди за Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 1 липня 2018 року №180701, копію відзиву на апеляційну скаргу, копію додаткових пояснень, рахунок на оплату від 20 лютого 2020 року № 97, платіжне доручення від 24 лютого 2020 року №4500003473 про сплату 1141665,08 грн згідно Договору про надання правової допомоги від 1 липня 2018 року №180701 за надання правової допомоги (юридичних послуг). Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вони відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у справі, що розглядається.

Розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції підтверджується належними та допустимими у розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вказане, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Водночас, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, та стягнення на користь ПАТ "Южкокс" витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам процесуального закону, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи, правильність застосування ним норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх