Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.01.2020 року у справі №359/630/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2020 року

Київ

справа №359/630/19

адміністративне провадження №К/9901/34216/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В. М.,

суддів: Єресько Л. О., Калашнікової О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (суддя - Басай О. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року (головуючий суддя - Бєлова Л. В., судді: Безименна Н. В., Аліменко В. О.) у справі № 359/630/19 за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та голови Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області Шевченко Галини Миколаївни про визнання протиправним дій, скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати збори депутатів Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Великоолександрівська сільська рада) VII скликання, які відбулися 29 серпня 2018 року в приміщенні Великоолександрівської сільської ради, такими, що не набули повноважень (компетенції) пленарного засідання сесії Великоолександрівської сільської ради;

- визнати протиправними дії сільського голови Великоолександрівської сільської ради Шевченко Г. М. щодо проведення третього пленарного засідання 42 сесії Великоолександрівської сільської ради від 29 серпня 2018 року;

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1312-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1308-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2";

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1313-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1309-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1";

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1314-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1310-42-VII "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1";

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1315-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1311-42-VІІ "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2";

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1317-42-VII "Про надання одноразової благодійної матеріальної допомоги громадянам згідно списку";

- визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення від 29 серпня 2018 року № 1318-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Схеми організації дорожнього руху по вулицях села Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області".

Позивач вважає, що оскаржувані рішення сільської ради та дії голови є протиправними та порушують права позивача як депутата. Позивач стверджує про те, що його не було завчасно повідомлено про проведення 29 серпня 2018 року пленарного засідання Великоолександрівської сільської ради, відтак засідання проведено без наявності кворуму. На думку позивача, встановлення факту неповноважності сесії сільської ради (відсутність кворуму) має наслідком те, що такі рішення будуть неправомірними, адже є результатом порушення процедури їх ухвалення. Отже, позивач наголошував на тому, що пленарне засідання сесії 29 серпня 2018 року та ухвалені на ньому рішення є протиправними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неповноважність сесії, з огляду на відсутність на пленарному засіданні необхідної кількості депутатів, встановленої приписами частини 12 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Суди вказали, що неповноважність зборів депутатів Великоолександрівської сільської ради VII скликання, які відбулися 29 серпня 2018 року свідчить про те, що прийняті на вказаних зборах оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Суди дійшли висновків, що депутат ОСОБА_1 є належним позивачем у справі, оскільки у даному випадку були порушені його права та інтереси як депутата місцевої ради та представника територіальної громади.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У касаційній скарзі Великоолександрівська сільська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що на момент звернення позивача до адміністративного суду оскаржувані рішення сільської ради були повністю реалізовані (укладено договори, проведено та прийнято підрядні роботи, здійснено оплату), відтак вони вичерпали свою дію фактом виконання. Відповідач стверджує, що заявлений позивачем позов (предметом якого є правові акти індивідуальної дії) не повинен розглядатись, оскільки оскаржувані рішення індивідуальної дії не впливають на суб'єктивні права та обов'язки позивача, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Крім цього скаржник зазначає, що заявлені позивачем вимоги спрямовані лише для констатації судом факту незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, без будь-якого правового наслідку (поновлення прав) у майбутньому.

Позивач правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Рух касаційної скарги

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Великоолександрівська сільська рада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 11 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року Верховний Суд провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року.

Ухвалою від 30 вересня 2020 року Верховний Суд, з метою повного та об'єктивного розгляду цієї справи, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 жовтня 2020 року.

На адресу Верховного Суду 21 жовтня 2020 року надійшло клопотання Великоолександрівської сільської ради про перенесення розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання 22 жовтня 2020 року учасники справи не з'явилися, підстави для задоволення клопотання про перенесення розгляду справи відсутні.

Згідно приписів частини 4 статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 є депутатом Великоолександрівської сільської ради VІІ скликання.

Сільським головою Великоолександрівської сільської ради Шевченко Галиною Миколаївно 29 серпня 2018 року проведено третє пленарне засідання 42 сесії сільської ради VII скликання, на якому прийнято рішення:

- № 1312-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1308-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2";

- № 1313-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1309-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1";

- №1314-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року №1310-42-VII "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1";

- № 1315-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1311-42-VІІ "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2";

- № 1317-42-VII "Про надання одноразової благодійної матеріальної допомоги громадянам згідно списку";

- № 1318-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Схеми організації дорожнього руху по вулицях села Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області".

Вважаючи, що вищевказане пленарне засідання та прийняті на ньому рішення є протиправними, позивач звернувся з указаним позовом до суду.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law26~), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law27~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law28~.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Cуд зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 280/97-ВР).

Статтею 46 Закону № 280/97-ВР визначено загальний порядок скликання та проведення сесій ради.

За приписами частини п'ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до положень частини дванадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Приписами частини четвертої статті 49 Закону № 280/97-ВР встановлено обов'язок депутата брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Частиною другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Як слідує з рішення Великоолександрівської сільської ради від 19 листопада 2015 року № 01-01-VII (далі - рішення № 01-01-VII) загальний склад цієї сільської ради складає 22 депутати.

Як зазначалося, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позову, виходили лише з неповноважності сесії ради керуючись приписами частини дванадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з рішення № 01-01-VII, загальний склад депутатів Великоолександрівської сільської ради становить 22 депутати, а тому, в силу приписів частини дванадцятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь не менше 12 депутатів.

Згідно з викладеними вище приписами частини четвертої статті 12 Закону № 280/97-ВР міський голова не є депутатом міської ради, а тому не може бути врахований до кількості депутатів, які беруть участь у пленарному засіданні ради, для визнання її повноважною.

Як вбачається з результатів поіменного голосування на засіданні чергової 42 сесії Великоолександрівської сільської ради VII скликання, з усього складу депутатського корпусу ради присутніх на вказаній сесії було лише 11 депутатів та сільський голова, а тому суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, якими встановлено умови повноважності складу ради та дійшли висновків, що сорок друга сесія Великоолександрівської сільської ради VII скликання, яку проведено 29 серпня 2019 року, є неповноважною.

Разом з тим, дійшли помилкових висновків щодо порушеного права позивача у зазначеному спорі.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

В аспекті викладеного Суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є повноважність сесії сільської ради та законність прийнятих на ній рішень.

Депутат Великоолександрівської сільської ради ОСОБА_1, який є позивачем у справі, наполягає на тому, що з огляду на відсутність необхідності кількості депутатів, сорок друга сесія Великоолександрівської сільської ради сьомого скликання від 29 серпня 2018 року була неповноважною, в результаті чого було прийнято ряд незаконних рішень.

При цьому, позивачем не наведено жодних мотивів, яким чином порушено його право як депутата сільської ради проведенням спірної сесії ради та прийнятими на ній рішеннями.

Так зі змісту рішень прийнятих Великоолександрівською сільською радою 29 серпня 2018 року № 1312-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1308-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2"; № 1313-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1309-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Капітальний ремонт покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1"; № 1314-42-VII "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1310-42-VII "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1"; № 1315-42-VІІ "Про внесення змін до рішення Великоолександрівської сільської ради від 22 серпня 2018 року № 1311-42-VІІ "Про надання дозволу на укладання прямого договору на закупівлю послуг з капітального ремонту покрівлі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2"; № 1317-42-VII "Про надання одноразової благодійної матеріальної допомоги громадянам згідно списку"; № 1318-42-VII "Про затвердження проектно-кошторисної документації за робочим проектом: "Схеми організації дорожнього руху по вулицях села Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області", колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані рішення не порушують особисті права та обов'язки ОСОБА_1.

Передбачені чинним законодавством механізми скасування рішення Великоолександрівської сільської ради визначені Регламентом (рада сама може скасувати своє рішення на пленарному засіданні), а депутати у разі наявності підстав вважати, що посадовою особою місцевого самоврядування вчиняються певні правопорушення, вправі використовувати механізми, визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі-Закон № 93-IV).

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені приписами Конституції України, Законом №280-97/ВР та ~law32~.

Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

З указаного слідує, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №803/413/18.

Саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно ~law33~ є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу передбачених законодавством випадках на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Отже, депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва.

При цьому, обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються індивідуально-виражені права позивача.

Водночас право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України.

Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що ОСОБА_1 як депутат Великоолександрівської сільської ради має право діяти в суді як представник своїх виборців поза межами відносин представництва, а також вимагати усунення порушень законності, допущених радою при ухваленні оскаржуваних рішень, шляхом індивідуального звернення з адміністративним позовом до суду.

Між тим, обсяг встановлених в цій справі обставин і правове регулювання спірних відносин свідчить про помилковість підходу судів першої та апеляційної інстанцій до правової оцінки сесії місцевої ради як діяльності органу через призму її повноважності при прийнятті рішень на її пленарному засіданні.

Сесія місцевої ради є певним періодом, протягом якого працює місцева рада; пленарні засідання є однією з форм роботи місцевої ради, які проводяться відповідно до встановленої процедури і протягом роботи сесії. Ототожнювати сесію з пленарним засіданням є помилковим. Так само помилковим є трактувати повноважність сесії місцевої ради через призму присутності на її пленарному засіданні депутатів місцевої ради безвідносно до рішень, які ухвалила ця рада на своєму пленарному засіданні під час сесійного періоду. Тобто, правова оцінка того, чи дотримано вимог закону щодо кворуму на пленарному засіданні мала б бути одним з аспектів правової оцінки рішення, яке ухвалила місцева рада на пленарному засіданні під час певної сесії.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивач як депутат відповідної ради не має права захищати інтереси своїх виборців у суді поза межами відносин представництва шляхом індивідуального звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на те, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, у силу частини 2 статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Однак, зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб'єктом владних повноважень зазначених витрат, підстави для їх стягнення з позивача відсутні.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law34~ та статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Великоолександріївської сільської ради Бориспільського району Київської області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 359/630/19 - скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі № 359/630/19.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області та голови Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області Шевченко Галини Миколаївни про визнання протиправним дій, скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. М. Соколов

Л. О. Єресько

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду