Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №815/2087/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2019 року

Київ

справа №815/2087/15

адміністративне провадження №К/9901/5928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №815/2087/15

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним s скасування висновку й довідки, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, ухвалену в складі: головуючого судді Золотнікова О. С., суддів Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

1.1. визнати протиправним і скасувати висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади";

1.2. визнати протиправним і скасувати довідку від 18 березня 2015 року №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складену відносно позивача Секретаріатом Кабінету Міністрів України.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані висновок і довідка ґрунтуються на помилкових висновках податкового органу про зазначення ним недостовірних відомостей у деклараціях про майновий стан і доходи в частині нерухомого майна.

3. Позивач наполягає на тому, що не був обізнаний про наявність у нього на праві власності квартири, яку його батько приватизував у 1998 році. Позивач також зазначає, що набув речових прав на відповідне нерухоме майно в період, коли працював на посадах, що не відносяться до посад державної служби, у зв'язку з чим джерела його придбання не мали перевірятися.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №432-р ОСОБА_1 призначено на посаду голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

5. Згідно з Планом проведення перевірок відповідно до вимог Закону України "Про очищення влади", затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №1025-р, Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 листопада 2014 року стосовно позивача розпочато передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку.

6.18 листопада 2014 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України до ДФС направлений запит №15633/0/2-14 про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

7. За результатами вказаної перевірки ДФС склала висновок від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11, в якому зазначила, що головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік указано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

8. Таких висновків контролюючий орган дійшов установивши, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не зазначив про наявність у нього речових прав на 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

9.18 березня 2015 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України складено довідку №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", за висновками якої до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (пункт 8 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади").

10. Розглянувши вказану довідку, Прем'єр-міністр України 25 березня 2015 року вніс до Кабінету Міністрів України подання про звільнення ОСОБА_1 із посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

11. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №253-р позивача звільнено з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

12. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року адміністративний позов задоволено:

12.1 визнано протиправним і скасовано висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11;

12.2. визнано протиправною та скасовано довідку Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №39 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", складену стосовно позивача, який працював на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.

13. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що висновок ДФС від 16 січня 2015 року №61/3/99-99-17-05-02-11, в якому зафіксовано факт зазначення позивачем недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складений з порушенням закону.

14. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що податковий орган під час складання зазначеного висновку не забезпечив позивачеві можливості реалізувати своє право на надання пояснень щодо суті розбіжностей, установлених під час перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

15. Суд першої інстанції також погодився з позицією позивача щодо того, що він правомірно не зазначав у відповідній декларації відомостей про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, адже він не давав згоду на проведення приватизації частини вказаної квартири у 1998 році, не брав участі в проведенні приватизації та не подавав документи про реєстрацію права власності на частину вказаної квартири, унаслідок чого з об'єктивних причин не знав про наявність у нього зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на вказану квартиру.

16. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року скасовано й прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що лише недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є тією обставиною, що дозволяє застосувати заборону, передбачену частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади". На думку суду апеляційної інстанції, ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел.

18. Установивши, що вартість майна позивача, у тому числі того, про яке відсутні відомості в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, відповідає доходам позивача, отриманим із законних джерел, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади".

19. Проте суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, адже, на його думку, позивач обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту порушених прав.

20. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування довідки, складеної за наслідками перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", без визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, не призведе до відновлення порушених прав позивача.

21. Суд апеляційної інстанції також зазначив про відсутність підстав для скасування висновку ДФС за наслідками перевірки, передбаченої Законом "Про очищення влади", адже в ньому зафіксований неспростований позивачем факт унесення до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік недостовірних відомостей.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. У касаційній скарзі Кабінет Міністрів України, не погоджуючися з рішенням суду апеляційної інстанції, просить його змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про те, що застосування до позивача заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", є необґрунтованою.

23. За доводами скаржника встановлення за наслідками перевірки факту того, що особою, щодо якої здійснюється перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади", у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру було зазначено недостовірні відомості, є самостійною та достатньою підставою для застосування до такої особи заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

24. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити відповідачу в задоволенні касаційної скарги і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

25. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

26.15 грудня 2017 року, у зв'язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

27.15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

28. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В. М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н. А.

29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №? 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

32. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

34. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Пунктом 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено, що трудовий договір припиняється з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

36. Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі-Закон №1682-VII) визначені правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

37. ~law38~ передбачено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена ~law39~ або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

38. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їхньому здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, на підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

39. Згідно з ~law40~ протягом десяти років з дня набрання чинності ~law41~ посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ~law42~, а також особи, які не подали у строк, визначений ~law43~, заяви, передбачені ~law44~.

40. Відповідно до ~law45~ заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

41. ~law46~ установлено, що заборона, передбачена ~law47~, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), указаного (указаних) в їхніх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", доходам, отриманим із законних джерел.

42. Згідно з ~law50~ перевірці підлягають: 1) достовірність указаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених ~law51~; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) і відповідність вартості майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", доходам, отриманим із законних джерел.

43. Процедуру проведення органами ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених ~law54~, зазначених особами, перелік яких наведено у ~law55~ у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, визначено у Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року №1100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2014 року №1385/26162 (далі - Порядок №1100).

44. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку №1100 проведення перевірки фактично полягає:

44.1. в аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їхнього отримання, у тому числі щодо повноти їхнього відображення в декларації;

44.2. у порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

44.3. у порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

45. ~law57~ передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

46. Відповідно до ~law58~ орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

47. Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

48. Згідно з ~law59~ керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким установлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючися положеннями ~law60~, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

VI. Позиція Верховного Суду

49. Аналіз ~law61~ дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у ~law62~, за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

50. Водночас інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) не може бути підставою для застосування заборони, передбаченої ~law63~, якщо не буде встановлено, що таке майно було набуте за час перебування на посадах, визначених ~law64~, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

51. Отже, лише незазначення в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру майна, якщо його вартість узгоджується з доходами особи за відповідний період, не тягне за собою настання передбачених ~law65~ наслідків у вигляді звільнення з посади й застосування заборон на зайняття відповідних посад.

52. Тотожну правову позицію щодо застосування норм ~law66~ у подібних правовідносинах неодноразово виклав Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року в справі №815/2537/15, від 20 листопада 2018 року в справі №814/135/16, від 27 березня 2019 року в справі №822/957/17, від 19 липня 2019 року в справі №807/1481/15, від 30 липня 2019 року в справі №802/3864/15-а і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

53. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що для вжиття заборони, передбаченої ~law67~, необхідно встановити, що вартість майна (майнових прав), щодо якого (яких) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру вказані недостовірні відомості, не відповідає доходам особи, отриманим із законних джерел.

54. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік указав недостовірні відомості щодо наявності в нього права власності на 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

55. Водночас за наслідками проведеної органом ДФС перевірки достовірності відомостей, визначених ~law68~, було встановлено, що вартість майна (майнових прав), указаного (указаних) позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

56. З урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування до позивача заборони, передбаченої ~law69~.

57. З огляду на викладене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

58. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. Переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що його висновки в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

62. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції і фактичних обставин справи, на яких вони ґрунтуються, не спростовують.

VII. Судові витрати

63. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

64. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

65. Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

66. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року в справі №815/2087/15 залишити без змін.

67. Судові витрати не розподіляються.

68. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко