Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №806/798/16

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №806/798/16

адміністративне провадження №К/9901/25701/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої В. І. Пасічник С. С. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 (суддя - О. В. Капинос) на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (колегія у складі суддів: С. М. Шевчук, А. Ю. Бучик, Г. І. Майор)у справі № 806/798/16за позовомДочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" доЖитомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській областіпровизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (далі - Товариство) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ОДПІ), в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000411400 в частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток в сумі 286433 грн. - основного платежу і 71608 грн. - штрафної (фінансової) санкції; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000421400 в частині визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 165416 грн. - основного платежу і 41354 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно збільшено зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом позивача. Вважає висновок відповідача про нереальність вчинення господарської операції пов'язаної з отриманням послуги від ТОВ "Трейд Лайн М" необґрунтованим, оскільки така підтверджується необхідними бухгалтерськими документами. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від
01.07.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 позов задоволено, у зв'язку із тим, що матеріалами справи спростовано доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції, а відтак наявні в матеріалах справи документи можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг. Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що укладена позивачем з ТОВ "Трейд Лайн М" господарська угода носить формальний характер, а документи які створені за її наслідком номінально засвідчують реальність такої господарської операції, яка за змістом лише надає позивачу можливість користування податковим благом.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 12.04.2016 № 1580/06-25-22/00132405 щодо завищення сум витрат та податкового кредиту по операціям позивача з ТОВ "Трейд Лайн М" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000411400 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 177683,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 44421,00 грн. та №0000421400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 293066,00 грн. та штрафними санкціями 73267,00 грн.

Передумовами вказаних подій слугував виявлений відповідачем факт нереальності господарських правовідносин, що мали місце між позивачем та ТОВ "Трейд Лайн М".

Незгода із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивач до суду, який прийнявши заяву про зменшення позовних вимог, в частині сум, визначеними такими рішеннями, їх скасував, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи між Товариством (генпідрядник) і ТОВ "Трейд Лайн М" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №21 від 04.03.2013 предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву електромереж 0,4-110 кВ.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявність всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими були: рахунки-фактури; акти приймання-передачі виконаних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; податкові накладні; банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт ТОВ "Трейд Лайн М".

Тобто, обставини встановлені судами попередніх інстанцій в розрізі даних правовідносин узгоджується із висновком Верховного Суду України, який викладений у його постанові від 06.12.2016 (справа за позовом ТОВ "Болтог Груп"), згідно якого: "..господарська операція пов'язана не з фатом підписання договору, а з фактом руху активів платника податку та руху його капіталу".

З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідної угоди між позивачем та ТОВ "Трейд Лайн М", а доказів не використання позивачем придбаних послуг у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними.

Поруч з цим, надали належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмета доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясували характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договір укладений з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з його виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції.

Важливим також, на думку Верховного Суду, в даній справі є встановлений судами факт, що роботи за договором субпідряду №21 від 04.03.2013 виконувались силами ТОВ "Трейд Лайн М", за рахунок якого у позивача виникло право на податковий кредит. На користь вказаних висновків слугують наявні в матеріалах справи довідки про підтвердження виконаних робіт по факту та нотаріально завірені пояснення начальника кошторисно-договірної групи позивача ОСОБА_1, та головного інженера позивача, які підтверджують співпрацю Товариства з ТОВ "Трейд Лайн М" в межах договірних відносин, а саме виконання таким суб'єктом певних субпідрядних робіт по визначених об'єктах. Належних пояснень та доказів, що спростовували б дані обставин відповідачем не надано.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
01.07.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
15.11.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва,

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду