Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №522/2370/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №522/2370/17

адміністративне провадження №К/9901/16850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 522/2370/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року (головуючий суддя Кравчук Т. С. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Осіпова Ю. В., суддів: Золотнікова О. С., Скрипченка В. О.)

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача пов'язані з відмовою в нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з
20.02.2005 по 30.11.2016, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 127 756,89 грн. ; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 20.02.2005 по 30.11.2016, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 127 756,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачене Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 06 квітня 2017 року позов задовольнив Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови листом № 18/Ч-11 від 17.01.2017, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з
20.02.2005 по 30.11.2016, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії у розмірі 127 756,89 грн. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів за період з 20.02.2005 по 30.11.2016, у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії у розмірі 127
756,89 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 липня 2017 року залишив без змін постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року.

Суди виходили з того, що несвоєчасне нарахування пенсії позивачу відбулось у зв'язку з неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що встановлено постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2011 року по справі № 2а-1306/11, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 серпня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2011 у справі № 2а-1306/11/1522, яка змінена постановою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016, ОСОБА_1 Головним управління проведено перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення для інвалідів війни ІІ групи на 350% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з 20.02.2005 по 31.12.2005 та перерахунок пенсії як інваліду війни ІІ групи і постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії з урахуванням пенсії по інвалідності у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 20.02.2005 по 31.12.2005, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, а з 01.01.2006 по 31.12.2007 та з 22.05.2008, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Крім цього, виплата коштів пенсіонерам за рішенням суду стосовно зобов'язання Головного управління здійснити призначення/перерахунок пенсії забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду. У зв'язку з тим, що законами України про Державний бюджет на відповідний рік не було передбачено видатків для проведення відповідних виплат, Головне управління не здійснювало виплату доплати, нарахованої за рішенням суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С. Г., судді: Рибачук А. І., Тацій Л. В., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, який знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

На підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2011 позивачу було проведено перерахунок пенсії та нараховано суму недоотриманої пенсії за період з 20.02.2005 по 28.07.2011 в загальному розмірі 128 402,12 грн.

28.12.2016 на рахунок ОСОБА_1 фактично було нараховано та сплачено кошти в сумі 127 756,89 грн.

29.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про нарахування та сплату йому суми компенсації втрати частини доходів за період з 20.02.2005 по 30.11.2016.

Проте, 17.01.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм листом № 18/Ч-11 відмовило позивачу в задоволенні його заяви про нарахування та виплату компенсації, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Крім того, 28.03.2017 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом № 18/Ч-11 повідомило позивача про помилку стосовно розміру суми, яка нарахована позивачу, як сума недоотриманої пенсії за період з 20.02.2005 по
22.07.2011 в результаті проведення перерахунку пенсії на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 28.07.2011, розмір суми недоотриманої пенсії змінився з 128 402,12 грн. на 127 756,89 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі-Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ~law17~, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності ~law18~. Під доходами у ~law19~ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ~law22~ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ~law23~, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи скаржника, що перерахунок основного розміру пенсії і відповідна доплата позивачу не є доходом в розумінні ~law24~, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ~law25~.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що встановлено судовим рішенням по справі № 2а-1306/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" ( № 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s. r. о. " проти Чеської Республіки" (SPACEK, s. r. o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки, колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко

А. І. Рибачук

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду