Правова позиція : Про підстави припинення трудового договору

Припинення юридичної особи не є підставою припинення трудового договору. Однак переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію є самостійною підставою припинення трудового договору. При цьому обов`язковою умовою такого припинення є згода працівника.У свою чергу, факт переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію виключає наявність підстав для продовження трудових відносин працівника з підприємством у разі процедури його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.08.2024 року у справі №360/3057/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 360/3057/20

адміністративне провадження № К/9901/2710/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №360/3057/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів - Блохіна А.А., Геращенка І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, у якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з серпня 2019 та в подальшому здійснювати нарахування середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за середньоденною заробітною платою, що складає 419 грн 45 коп.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з серпня 2019 та в подальшому здійснювати нарахування середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за середньоденною заробітною платою, що складає 456 грн 12 коп. з урахуванням корегувань, що передбачені чинним законодавством України;

- зобов`язати відповідача виплатити заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 з серпня 2019 дотепер у розмірі 56061 грн 15 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що з 13 червня 2019 року ОСОБА_1 увільнено від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій ГУ ДФС у Луганській області на період проходження строкової військової служби. ГУ ДПС у Луганській області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Луганській області.

3. З червня до серпня 2019 року ГУ ДФС у Луганській області розраховувало середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за середньоденною заробітною платою, що складала 419 грн 45 коп. З серпня 2019 року і дотепер ГУ ДПС у Луганській області розраховувало середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за середньоденною заробітною платою, що складала 223 грн 33 коп., що свідчить про те, що ГУ ДПС у Луганській області порушує гарантію збереження середнього заробітку, яка передбачена чинним законодавством України, адже середній заробіток ОСОБА_1 зменшився майже вдвічі.

4. Адвокат позивача звернувся до відповідача зі скаргою від 14 липня 2020 року, у якій просив здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з серпня 2019 та в подальшому здійснювати нарахування середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за середньоденною заробітною платою, що складала 419 грн 45 коп., а не 223 грн 33 коп., та виплатити недоплачену частину середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 з серпня 2019 у зв`язку з перерахунком. Листом від 27 липня 2020 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплаті недоплаченої частини середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 .

5. Позивач уважав, що має право на збереження свого середнього заробітку протягом всього часу призову, а не лише перші декілька місяців.

6. Переконував, що зменшення майже вдвічі його середнього заробітку порушує його права та законні інтереси, тому звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивач з 04 грудня 2017 року по 13 червня 2019 року працював в Головному управлінні ДФС у Луганській області, а з 13 червня 2019 року згідно наказу ГУ ДФС у Луганській області від 13 червня 2019 року №190-о увільнений від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області на період проходження строкової військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період з 13 червня 2019 року до закінчення періоду строкової військової служби.

9. З`ясував, що у період з 14 червня 2019 року по 22 серпня 2019 року за позивачем відповідно до положень частини третьої статті 119 КЗпП України зберігалося місце роботи, посада і середній заробіток в установі, у якій він працював на час призову - Головному управління ДФС у Луганській області до закінчення періоду строкової військової служби.

10. Установив, що наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 22 серпня 2019 року №400-О позивач на підставі своєї заяви та у порядку пункту 5 статті 36 КЗпП України був звільнений 22 серпня 2019 року з посади старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку з переведенням для подальшої роботи у Головному управлінні ДПС у Луганській області.

11. Зазначив, що позивач скористався своїм правом на припинення трудового договору з Головним управлінням ДФС у Луганській області, надавши свою згоду на переведення в іншу установу - Головне управління ДПС у Луганській області.

12. Уважав, що позиція представника позивача про повне правонаступництво ГУ ДПС у Луганській області прав і обов`язків ГУ ДФС у Луганській області (у тому числі й щодо виконання положень частини третьої статті 119 КЗпП України) є хибною, оскільки процедура припинення ГУ ДФС у Луганській області не завершена, а сам позивач з власної ініціативи припинив трудовий договір з ГУ ДФС у Луганській області, застосувавши положення пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України.

13. Констатував, що за спірних правовідносин відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, стосовно продовження знаходження позивача у трудових відносинах з 23 серпня 2019 року з тим підприємством, установою, організацією, у якому він працював на час призову.

14. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Луганській області щодо нарахування ОСОБА_1 середнього заробітку з 23 серпня 2019 року виходячи із середньоденного заробітку 223 грн 33 коп.;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Луганській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку з 23 серпня 2019 року виходячи із середньоденного заробітку 419 грн 45 коп., з 01 січня 2020 року виходячи із середньоденного заробітку 456 грн 12 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

15. Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач був призваний на військову службу у зв`язку із мобілізацією, а тому заробітна плата останнього обчислювалась виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи згідно пункту 2 Порядку №100.

16. Установив, що у період з 13 червня 2019 року по 22 серпня 2019 року за позивачем була збережена середньомісячна заробітна плата, середньоденна заробітна плата складає 419 грн 45 коп., яка розраховувалась на підставі Порядку №100 за останні 2 попередні календарні місяці, а саме: квітень 2019 року та травень 2019 року. З`ясував, що згідно довідки відповідача від 28 серпня 2020 року №Р-6168/14/12-32-13-00-19 з 23 серпня 2019 року за позивачем збережено середньомісячну заробітну плату, розмір якої визначено виходячи із посадового окладу на посаді старшого державного інспектора у серпні 2019 року - 4690 грн 00 коп., середньоденна заробітна плата з серпня 2019 року склала 223 грн 33 коп.

17. Констатував, що розмір середньомісячної заробітної плати, на отримання якого позивач має право у відповідності до вимог частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, був зменшений.

18. Зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року №542 пункт 4 Порядку №100 доповнено абзацом 4 яким установлено, що працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

19. З урахуванням викладеного, колегія суддів вирішила, що відповідачем з 23 серпня 2019 року безпідставно було зменшено розмір середньомісячної заробітної плати, який зберігається за позивачем на період призову для проходження військової служби.

20. Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивача не був присутній у судових засіданнях в Луганському окружному адміністративному суді 09 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року по розгляду позовної заяви, окрім того у матеріалах справи міститься заява представника позивача від 29 вересня 2020 року про проведення розгляду справи за його відсутністю та відсутністю позивача. Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що представник позивача ознайомлювався з матеріалами справи у суді першої інстанції.

21. З огляду на викладене, оцінивши долучені до матеріалів справи представником позивача докази, ураховуючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг, ураховуючи принцип співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування вартості витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Луганській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у цій справі та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

23. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу третього пункту 4 Порядку №100 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у випадку реорганізації органу державної влади.

24. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що абзац четвертий пункту 4 Порядку №100 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не призивався повторно на військову службу, а проходив строкову військову службу вперше.

25. Указує, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому факту, що позивач самостійно виявив бажання звільнитись з Головного управління ДФС у Луганській області у порядку переведення, а трудовий договір між ним та Головним управлінням ДФС у Луганській області було припинено.

26. Зазначає, що з 23 серпня 2019 року (з моменту увільнення від виконання обов`язків) нарахування ОСОБА_1 відбувались виходячи з посадового окладу у розмірі 4690 грн, тобто у розмірі середньомісячної заробітної плати, визначеної відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку №100 у розмірі 223 грн 33 коп.

Позиція інших учасників справи

27. 09 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити в повному обсязі.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

28. 25 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області.

29. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2021 року для розгляду справи №360/3057/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Соколова В.М.

30. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №360/3057/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Луганській області про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

32. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року закінчено підготовчі дії, справу №360/3057/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

33. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 04 грудня 2017 року працював в Головному управлінні ДФС у Луганській області.

34. Згідно з наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 13 червня 2019 року №190-0 позивача увільнено від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області з 13 червня 2019 року на період проходження строкової військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період з 13 червня 2019 року до закінчення періоду строкової військової служби.

35. З 13 червня 2019 року по 22 серпня 2019 року за позивачем була збережена середньомісячна заробітна плата, середньоденна заробітна плата складала 419 грн 45 коп., яка розраховувалась на підставі Порядку №100, за останні 2 попередні календарні місяці, а саме: квітень 2019 року та травень 2019 року, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Луганській області б/д та б/№ (а.с.46-47).

36. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Луганській області, ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, з 05 серпня 2019 року №13831270033003697 знаходиться в стані припинення (а.с.59).

37. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» погоджено з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється.

38. На виконання вищевказаного розпорядження наказом ДПС України від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України.

39. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 29 серпня 2019 року №5 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Луганській області», та з урахуванням листа ДПС України від 28 серпня 2019 року №528/7/99-00-01- 01-02 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Луганській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Луганській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Головне управління ДПС.

40. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 липня 2019 року за №13831020000005541 зареєстровано Головне управління ДПС у Луганській області, ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72 (а.с.60).

41. Згідно з наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 22 серпня 2019 року №400-о позивача звільнено 22 серпня 2019 року з посади старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку з переведенням для подальшої роботи у Головному управлінні ДПС у Луганській області. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.19, 35, 36).

42. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 23 серпня 2019 року №169-о позивача 23 серпня 2019 року призначено на посаду старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Луганській області, встановлено посадовий оклад у розмірі 4 690 грн, згідно зі штатним розписом та присвоєно 9 ранг державного службовця. Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.20, 36, 38).

43. Наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 23 серпня 2019 року №175-о позивача увільнено від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Луганській області з 23 серпня 2019 року на період проходження строкової військової служби. За позивачем збережено місце роботи, посада та середній заробіток за період з 23 серпня 2019 року до закінчення періоду строкової військової служби (а.с.39).

44. Вважаючи, що Головне управління ДПС у Луганській області порушує гарантію збереження середнього заробітку на час призову, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

45. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

47. Частиною третьої статті 119 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

48. Право на збереження за ОСОБА_1 середнього заробітку відповідно до вимог частини третьої статті 119 КЗпП України сторонами не оспорюється. Разом з тим, у межах цієї справи розглядається питання про порядок обчислення указаного середнього заробітку.

49. Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку №100.

50. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

51. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 13 червня 2019 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , наявною у матеріалах справи (а.с.10-11).

52. Згідно з наказом Головного управління ДФС у Луганській області від 13 червня 2019 року №190-0 позивача увільнено від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області з 13 червня 2019 року на період проходження строкової військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період з 13 червня 2019 року до закінчення періоду строкової військової служби (а.с.34).

53. З 13 червня 2019 року по 22 серпня 2019 року за позивачем зберігалась середньомісячна заробітна плата [середньоденна заробітна плата складала 419 грн 45 коп.], яка розраховувалась відповідно до Порядку №100, за останні 2 попередні календарні місяці роботи, а саме: квітень та травень 2019 року, що підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Луганській області від 28 серпня 2020 року №Р-6185/14/12-32-13-00-19 (а.с.46-47).

54. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» погоджено з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється.

55. На виконання вищевказаного розпорядження наказом ДПС України від 28 серпня 2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України» розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України.

56. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 29 серпня 2019 року №5 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Луганській області», та з урахуванням листа ДПС України від 28 серпня 2019 року №528/7/99-00-01- 01-02 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Луганській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Луганській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ГУ ДПС.

57. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 липня 2019 року за №13831020000005541 зареєстровано Головне управління ДПС у Луганській області, ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72 (а.с.60).

58. Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 22 серпня 2019 року №400-О «Про звільнення ОСОБА_1 » (зворот а.с.19), позивача звільнено 22 серпня 2019 року з посади старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДФС у Луганській області у зв`язку з переведенням для подальшої роботи у Головному управлінні ДПС у Луганській області на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.19).

59. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 23 серпня 2019 року №169-о «Про призначення ОСОБА_1 », на підставі заяви позивача, його призначено 23 серпня 2019 року на посаду старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Луганській області. ОСОБА_1 , установлено посадовий оклад у розмірі 4 690 грн, згідно зі штатним розписом та присвоєно 9 ранг державного службовця (а.с.20).

60. Наказом Головного управління ДПС у Луганській області від 23 серпня 2019 року №175-о «Про увільнення від виконання обов`язків ОСОБА_1 » позивача увільнено від виконання обов`язків старшого державного інспектора відділу супроводження інформаційних систем, телекомунікацій та технічної підтримки, адміністраторів безпеки та адміністрування служби каталогів управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Луганській області з 23 серпня 2019 року на період проходження строкової військової служби. За ОСОБА_1 збережено місце роботи, посада та середній заробіток за період з 23 серпня 2019 року до закінчення періоду строкової військової служби (а.с.39).

61. Згідно з довідки ГУ ДПС у Луганській області від 28 серпня 2020 року №Р-6168/14/12-32-13-00-19 з 23 серпня 2019 року за ОСОБА_1 збережено середньомісячну заробітну плату, яку визначено відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку №100.

62. Так, середньоденна заробітна плата з серпня 2019 року по лютий 2020 року склала 223 грн 33 коп. У подальшому розмір середньомісячної (та, відповідно, середньоденної) заробітної плати визначався з урахуванням підвищення посадового окладу за посадою старшого державного інспектора.

63. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції урахував положення абзацу четвертого пункту 4 Порядку №100 та констатував, що Головним управлінням ДПС у Луганській області з 23 серпня 2019 року безпідставно зменшено розмір середньомісячної заробітної плати, який зберігається за позивачем на період призову для проходження військової служби.

64. Колегія суддів вважає указаний висновок помилковим з огляду на таке.

65. Абзацом четвертим пункту 4 Порядку №100 визначено, що працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

66. Пункт 4 Порядку №100 доповнено указаною нормою постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року №542.

67. Так, наведені зміни Порядку №100 мали на меті унеможливлення зменшення розміру середнього заробітку, який зберігається за працівником, у разі його повторного призову для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

68. Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що з 13 червня 2019 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу.

69. З урахуванням викладеного Верховний Суд констатує, що абзац четвертий пункту 4 Порядку №100 не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки гарантії, визначені указаною нормою, не розповсюджуються на осіб, призваних на строкову військову службу.

70. Тож, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

71. У свою чергу суд першої інстанції, проаналізувавши положення КЗпП України, на підставі установлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про те, що оскільки сам позивач з власної ініціативи припинив трудовий договір з ГУ ДФС у Луганській області, застосувавши положення пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України, то відсутні підстави, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України, стосовно продовження перебування позивача у трудових відносинах з 23 серпня 2019 року з тим підприємством, установою, організацією, у якому він працював на час призову [тобто з ГУ ДФС у Луганській області].

72. Так, пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

73. Пунктом 5 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

74. В свою чергу, частиною четвертою статті 36 КЗпП України прямо визначено, що у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

75. Частиною першою статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

76. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що припинення юридичної особи не є підставою припинення трудового договору. Однак переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію є самостійною підставою припинення трудового договору. При цьому обов`язковою умовою такого припинення є згода працівника.

77. У свою чергу, факт переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію виключає наявність підстав для продовження трудових відносин працівника з підприємством у разі процедури його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

78. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади в Головному управлінні ДФС у Луганській області на підставі його заяви (а.с.19). При звільненні з позивачем проведено розрахунок, у тому числі виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки (21 календарний день).

79. На підставі заяви позивача (а.с.20) його призначено на нову посаду в Головному управлінні ДПС у Луганській області та установлено відповідний посадовий оклад, з урахуванням якого з 23 серпня 2019 року розраховувалась та виплачувалась середньомісячна заробітна плата на час проходження позивачем строкової військової служби.

80. Тож, оскільки трудові відносини з Головним управлінням ДФС у Луганській області припинено, а позивача призначено на нову посаду із відповідним посадовим окладом, то у відповідача не було підстав для розрахунку середньомісячного заробітку виходячи з виплат за попередньою посадою.

81. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність дій Головного управління ДПС у Луганській області та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

83. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

84. Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до закону.

85. Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

IV. Висновки щодо судових витрат

86. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №360/3057/20 скасувати, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду