Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 752/5417/19

адміністративне провадження № К/9901/8774/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, інспектора 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Шотирьонка Володимира Володимировича, патрульного 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві рядового поліції Горбаня Дмитра Івановича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення матеріальної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року (в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (у складі: головуючого-судді - Черпіцької Л.Т., суддів: Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.) у справі №752/5417/19,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції національної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Шотирьонка Володимира Володимировича, патрульного 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві рядового поліції Горбаня Дмитра Івановича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції щодо складення відносно позивача 08.08.2018 протоколу серії БД № 222830 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів Департаменту патрульної поліції національної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Шотирьонка Володимира Володимировича, патрульного 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві рядового поліції Горбаня Дмитра Івановича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції щодо не складення 08.08.2018 протоколу відносно іншого учасника - фактично винуватця ДТП ОСОБА_2 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;

- стягнути із Департаменту патрульної поліції національної поліції України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції понесені позивачем матеріальні витрати в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності відповідачів Департаменту патрульної поліції національної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Шотирьонка Володимира Володимировича, патрульного 1 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції в м. Києві рядового поліції Горбаня Дмитра Івановича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції в розмірі 4 206,00 грн.

2. В обґрунтування позову зазначалось, що 08.08.2018 відбулася дорожньо-транспортна пригода та відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 222830; позивач вважає, що внаслідок протиправних та не професійних дій поліцейських щодо вірної оцінки обставин зазначеної аварії, ігнорування доводів позивача, відносно позивача було складено незаконний протокол, а відносно іншого учасника аварії - протокол про адміністративне правопорушення вчасно складено не було.

3. Позивач вказував, що з метою доведення своєї невинуватості у справі про адміністративне правопорушення вимушений був звернутись за правовою допомогою та замовив проведення експертизи, оплативши її, а постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/17483/18, провадження у справі відносно ОСОБА_1 було закрито, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/25054/18 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

4. Позивач зазначав, що інспекторами на місці аварії неналежним чином були зібрані докази та, останні, необ`єктивно оцінені, внаслідок чого відносно нього, з порушенням вимог закону, було складено протокол про адміністративне правопорушення, а відносно дійсного винуватця ДТП - протокол в той же день складено не було; в результаті неправомірних дій та бездіяльності інспекторів поліції, позивач вимушений був витрачати кошти з метою доведення в суді своєї невинуватості, однак, відповідач ДПП УПП у м. Києві на його звернення відмовився відшкодовувати завдані матеріальні збитки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2019, у відкритті провадження у справі було відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2019 було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, пославшись на пункт 1 частини 1 статті 170 КАС України, застосував неправильний процесуальний наслідок - відмова у відкритті провадження у справі, із підстав того, що ця заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тоді як правильним процесуальним наслідком є розгляд позовних вимог по суті та прийняття судового рішення за наслідками такого розгляду.

7. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 01 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову з підстав його необгрунтованості.

8. Суд першої інстанції, окрім іншого зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення і дії посадових осіб із включення до такого протоколу певних висновків не породжують правових наслідків для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків; разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності; сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

9. При цьому, суд першої інстанції зазначав, що повноваження поліцейського щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення передбачені законодавством, а тому відповідач при складанні оскаржуваних протоколів про адміністративні правопорушення діяв в межах своїх повноважень. Також суд першої інстанції зауважував, що протокол про адміністративне правопорушення та дії поліцейського щодо його складання не є окремим предметом оскарження в адміністративному судочинстві, оскільки такі дії не відповідають вимогам статті 19 КАС України, а тому доводи сторони позивача, зокрема, про відсутність правових підстав для складання протоколу відносно нього та інші доводи позивача не можуть розглядатись в межах даної справи, тобто в порядку адміністративного судочинства.

10. Із наведеного, суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки позов в частині визнання дій та бездіяльності відповідачів протиправною є безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, а тому відсутні підстави для задоволення позову і в іншій частині заявлених позовних вимог.

11. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого зазначав, що оскаржуване ним рішення підлягає скасуванню і направленню справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

12. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 01 листопада 2019 року - без змін.

13. Суд апеляційної інстанції повністю погодився із висновками суду першої інстанції, а стосовно доводів скаржника відносно порушення правил підсудності судом при вирішенні даного спору, апеляційний суд звертав увагу, що за результатами оскарження ним ухвали судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2019 про відмову відкритті провадження у даній справі, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 її було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

14. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 01 листопада 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №752/5417/19 та прийняти нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

15. В касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги позицію Верховного Суду, яка викладена в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №532/1243/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі №539/944/17, від 02 жовтня 2019 року у справі №740/2921/16-ц.

16. Поряд з цим, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки поясненням та обґрунтуванням його позовної заяви та не враховано, що протиправність дій поліцейських виявилась у неправильній оцінці обставин ДТП, ігноруванню його доводів та, як наслідок, незаконного складання протоколу щодо нього, і не складання протоколу стосовно іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 .

17. Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності відповідачів, він був змушений самостійно замовляти на платній основі проведення відповідної експертизи та нести відповідні витрати на отримання платної правової допомоги.

18. Додатково скаржник вказує, що факти скасування рішень про притягнення до адміністративної відповідальності у судових справах №752/17483/18 та №752/25054/18 свідчать про те, що поліцейські діяли всупереч законодавству.

19. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

20. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

21. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 27 квітня 2020 року.

22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Яковенко М.М.

23. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №752/5417/19.

24. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 № 935/0/78-23 зобов`язано здійснити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду заміну судді Яковенка М.М. та призначено повторний автоматизований розподіл справи.

26. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

27. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 дану справу дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.10.2018 у справі № 752/17483/18, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП було закрито, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

29. Крім того, постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2019 у справі №752/25054/18, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито, в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

30. Із вказаних постанов вбачається, що 08.08.2018 о 10-00 год. в м. Києві по вул. Васильківській, 94 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоциклу «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).

33. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

35. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

37. Відповідно до пункту 1 розділу III Положення про управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 №1/2, УПП у м. Києві ДПП відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у випадках передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення.

38. Відповідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

39. Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

40. Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці.

41. В силу вимог частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

42. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

43. Згідно приписів статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

44. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки. відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

45. В той же час, дані, що містяться в протоколі, в силу вимог статті 251 КУпАП, є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

46. Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.

47. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

48. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140 188-28 КУпАП.

49. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.124 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП).

50. Аналіз викладеного свідчить, що правильність складання протоколів зобов`язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом.

51. Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про фактичну вину особи в дорожньо-транспортній пригоді. Протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.

52. Отже, як вірно зазначалось судами попередніх інстанцій, протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав, в даному випадку для позивача, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

53. Як видно із матеріалів справи, позивач оскаржує дії відповідачів зі складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього та не складання протоколу відносно іншої особи, яка в подальшому визнана винуватцем аварії.

54. Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків, що оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ними на виконання покладених на них функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача.

55. В контексті вказаного слід додатково звернути увагу, що частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

56. У статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

57. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).

58. Верховний Суд вважає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

59. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

60. Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

61. В контексті спірних правовідносин слід наголосити, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

62. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

63. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

64. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

65. Разом із тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

66. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 640/6550/15-а.

67. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

68. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

69. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Підсумовуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

71. Суд вважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильність розгляду цієї справи.

72. Доводи касаційної скарги висновків рішень судів попередніх інстанцій та Верховного Суду не спростовують.

73. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №752/5417/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду