ПОСТАНОВА
Іменем України
22 червня 2018 року
Київ
справа №810/1092/17
адміністративне провадження №К/9901/3683/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (суддя - Басай О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про: - стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 65667,74 грн.; - стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 29616,72 грн.
2. Обґрунтовуючи позов зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. у справі №2а-2499/11/1070, яка набула законної сили 12.04.2012р, він був поновлений на роботі із одночасним зобов'язанням відповідача здійснити розрахунок та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно наказу ГУ Держкомзему у Київській області №316-к від 09.11.2011р. судове рішення виконано частково, позивача поновлено на роботі та виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах одного місяці в розмірі 3461,07 грн. 23 лютого 2012р. ОСОБА_2 був звільнений повторно, однак при звільненні рішення суду в частині здійснення розрахунку та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.01.2011р. по 09.11.2011р. не виконано. У зв'язку з чим, скориставшись своїм правом, передбаченим статтями 116-117 Кодексу законів про працю України, позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду, в якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.04.2012р. по 01.01.2016р. в розмірі 185010,00 грн. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. по справі №810/6035/15 вказаний позов задоволено, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 185010,00 грн. Позивач вказував, що на день звернення із даним позовом постанова суду від 18.10.2011р. у справі №2а-2499/11/1070 в частині здійснення розрахунку та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.01.2011р. по 09.11.2011р. не виконана.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2016р. по 15.03.2017р. у розмірі 59 179,61 грн., стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 29616,72 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Відсутність затвердженого особливого порядку проведення індексації грошових доходів працівників бюджетних установ у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на 2014 та 2015 роки, дає підстави для нарахування індексації заробітної плати згідно з чинним Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Оскільки з 18.10.2011р. по даний час у відповідача є невиконане перед позивачем грошове зобов'язання, визначене постановою від 18.10.2011р. у справі №2а-2499/11/1070, зі сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (період з 04.01.2011 по 09.11.2011), з якого виплачено лише середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у сумі 3461 грн., та яке підлягає індексації, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати підлягає задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017р. залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін.
7. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що оскільки допущене до негайного виконання рішення суду при поновленні позивача на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, правонаступником якого є Держгеокадастр у Київській області, в частині зобов'язання Головного управління Держкомзему у Київській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем виконано не було, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2016р. по 15.03.2017р. у розмірі 59 179,61 грн., та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 29616,72 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
8. Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - скаржник) у листопаді 2017 року звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року.
9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року.
10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що на час звільнення ОСОБА_2 у Головного управління Держгеокадастру у Київській області не існувало зобов'язання щодо нарахування та виплати позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилається на те, що судами ототожнюється поняття затримки розрахунку при звільненні та затримки виконання судового рішення. Вважає, що позивач мав порушити питання щодо затримки виконання рішення суду в межах раніше вирішеної справи №2а-2499/11/1070. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
11. Касаційна скарга не містить клопотання Головного управління Держгеокадастру у Київській області про розгляд справи за участі його представника.
12. У січні 2018 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відхилити касаційну скаргу, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року залишити без змін. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено законні судові рішення з врахуванням обставин справи та зазначає, що оскаржувані судові рішення станом на 01.01.2018р. є виконаними.
13. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його участю.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р. у справі №2а-2499/11/1070, що набрала законної сили 12.04.2012р., вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: зобов'язано поновити позивача на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області, правонаступником якого є Держгеокадастр у Київській області; зобов'язано Головне управління Держкомзему у Київській області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнуто з Головного управління Держкомзему у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за один місяць у сумі 3461,07 грн.
16. На виконання даної постанови Головне управління Держкомзему у Київській області видало наказ від 316-к від 09.11.2011р., яким поновлено позивача на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Київській області.
17. В порядку негайного виконання рішення суду, Головним управління Держкомзему у Київській області на користь ОСОБА_2 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у сумі 3461,07 грн.
18. 23 лютого 2012 року позивач був повторно звільнений із займаної посади (наказ №52-к), розрахунок за період вимушеного прогулу та виплата середньомісячного заробітку відповідачем проведена не була.
19. 31 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
20. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2016р. у справі №810/6035/15 вказаний позов задоволено, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 185 010,00 грн. (за час затримки розрахунку з 12.04.2012р. по 01.01.2016р.), при цьому моментом, з яким пов'язується початок перебігу строку затримки виплати заробітної плати, даною постановою визначено 12.04.2012, дата набрання законної сили рішенням від 18.10.2011р. у справі №2а-2499/11/1070.
21. Зазначене рішення суду виконано, що підтверджується копією повідомлення про безспірне списання коштів з рахунку боржника згідно з меморіальним ордером №127 від 28.09.2016р. та копією виписок по рахунках Головного управління від 29.09.2016р.
22. Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Київській області, розмір середньої місячної заробітної плати ОСОБА_2 складав 4128,81 грн., а середньоденної 196,61 грн.
23. Розрахунок суми та виплата позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (з 04.01.2011р. по 09.11.2011р.) здійсненні не були.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
24. Частина сьома статті 43 Конституції України: право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
25. Частина друга статті 47 Кодексу законів про працю України: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
26. Частини перша статті 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
27. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
28. Частина перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
29. Стаття 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»: підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
30. Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»: компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
31. Стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»: сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
32. Стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»: виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
36. Зі змісту положень статей 47, 116, 117 Кодексу законів про працю України випливає, що невиконання рішення суду про виплату на користь звільненого працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, за весь період невиплати цього заробітку починаючи з дня звільнення працівника або з дня набрання законної сили судовим рішенням про виплату на користь звільненого працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо воно набуло законної сили після звільнення працівника.
37. Висновки суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунки при звільнення відповідають наведеним приписам законодавства.
38. При цьому, посилання скаржника на необхідність розгляду заявлених вимог в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними, оскільки в цій справі спірним є виконання відповідачем обов'язку здійснення розрахунку при звільненні ОСОБА_2 23 лютого 2012 року, а не виконання рішення суду у справі №2а-2499/11/1070.
39. Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
40. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
41. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16.
42. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
43. Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
44. Враховуючі наведене та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій не виконання відповідачем обов'язку щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.01.2011р. по 09.11.2011р. на момент звернення ОСОБА_2 до суду (березень 2017р.), посилання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставним.
45. Здійснений судом першої інстанції розрахунок сум, що підлягає стягненню, не є предметом касаційного оскарження.
46. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
47. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
48. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
49. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
50. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
51. В задоволенні касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області - відмовити.
52. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року - залишити без змін.
53. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа