ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2018 року

м. Київ

справа № 243/8167/17

адміністративне провадження № К/9901/165/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. (головуючий суддя - Мірошниченко Л.Є.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р. (головуючий суддя - Чебанова О.О., Ястребова Л.В., Компанієць І.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення проведення виплати їй пенсії та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату їй пенсії за віком починаючи з 01.04.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача. З березня 2016 року їй припинено виплату пенсії у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування) до з'ясування. Вважає, що припиняючи виплату пенсії відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки об'єктивно не існувало підстав для такого припинення.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення відповідача про припинення виплати позивачу пенсії.

Зобов'язано відповідача поновити нарахування і виплату позивачу пенсії за віком та сплатити заборгованість за період починаючи з березня 2016 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р. змінено постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. шляхом виключення з її резолютивної частини другого абзацу та доповнення цієї частини постанови абзацом наступного змісту: «Визнати неправомірними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення пенсійних виплат позивачу».

В іншій частині постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. залишено без змін.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що наведений у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перелік припинення виплати пенсії не є вичерпним та регулюється, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №637, в зв'язку з чим позивачу правомірно було припинено виплату пенсії.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області від 04.12.2014р. №1429011360 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Горлівка до м. Слов'янськ Донецької області.

04.12.2014р. позивач звернулась до відповідача із заявами про запит її пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України в м. Горлівка Донецької області, прийняття її на облік по матеріалам її пенсійної справи та нарахування пенсії починаючи з 04.12.2014р. на її поточний банківський рахунок, відкритий у ПАТ «Приват Банк».

Розпорядженням Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.12.2014р. №75583 позивача взято на пенсійний облік до відповідача, та здійснено нарахування заборгованості пенсії за період з 01.07.2014р. по 31.12.2014р.

З 01.03.2016р. позивачу призупинено виплату пенсії до з'ясування у зв'язку із надходженням інформації про те, що вона постійно не проживає на контрольованій Україною території Донецької області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виплату позивачу пенсії припинено без прийняття відповідного рішення, за відсутності для цього законодавчо встановлених підстав, а рішення Комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є такими рішенням в розумінні цього Закону.

Крім того, суд виходив з того, що лист ГУ ПФУ в Донецькій області та інформація, надана Службою безпеки України, носять роз'яснювальний характер, не є нормативно-правовими актами вищої юридичної сили та відповідно не є належною підставою для припинення виплати позивачу пенсії.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідач рішення про припинення виплати позивачу пенсії не приймав, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження прийняття цього рішення, а відтак відсутні підстави для його скасування.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2017р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук