Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.04.2025 року у справі №520/17681/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Київ

справа №520/17681/23

адміністративне провадження № К/990/31562/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/17681/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Подобайло З.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) за безпосередню участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони за період з 01.07.2022- 31.12.2022 (спірний період) пропорційно часу участі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому зазначену винагороду за спірний період пропорційно фактичному часу участі у зазначених заходах, що проводилися у спірний період, з урахуванням фактично виплачених сум.

У справі беруть участь треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (МОУ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у період, вказаний у довідці від?17.05.2023?№?731, виданій командиром В/ч? НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на оборону України в умовах збройної агресії? РФ. Він стверджує, що служив у 1 му зенітному ракетному дивізіоні, який у спірний період виконував бойові завдання, що, на його думку, дає йому право на додаткову винагороду у 100 ?000?грн за весь час, проте відповідач її не виплатив.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу на посаді водія-електрика НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (наказ № 82 від 07.04.2022).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.05.2023 № 731 за підписом командира В/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 солдат ОСОБА_1 в період 01.07.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в смт. Борова, смт. Високий, Балаклійський район Харківської області.

Зазначена довідка складена на підставі копії рапортів командира НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 437 від 31.03.2022, № 436 від 31.03.2023, № 434 від 31.03.2023, № 435 від 31.03.2023 (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01.01.2023); витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 (р.н. № 64/86дск від 21.03.2023, р.н. № 67/87дск від 21.03.2023) та є підставою для надання статусу учасника бойових дій.

Позивач вважає, що за участь у заходах із забезпечення оборони України у період 01.07.2022 - 31.12.2022 відповідно до Постанови КМУ № 168 та наказів Головнокомандувача ЗСУ він мав право на виплату 100 000 грн щомісячно. Проте військова частина виплатила додаткову винагороду не в повному обсязі, а лише 30 000 грн. Через це позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні документи та належні докази, що підтверджують право на отримання позивачем додаткової винагороди у підвищеному розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови КМУ № 168.

Цей суд установив, що В/ч НОМЕР_1 не входить до складу Об`єднаних сил, а лише перебуває у їхньому оперативному підпорядкуванні, тобто не веде бойові дії у складі діючих угруповань Сил оборони (за абзацом 1 пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (Окреме доручення № 912/з/29), тому підстав для нарахування підвищеної винагороди позивачу немає.

Другий апеляційний адміністративний суд 31 липня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право позивача на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн підлягає реалізації пропорційно часу безпосереднього виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (абзац 9 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29). Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що наявність довідки про участь у заходах із забезпечення оборони України сама по собі не є достатньою підставою для виплати винагороди за весь спірний період вказаний у ній.

Водночас цей суд встановив, що функціональне призначення та специфіка завдань 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 полягали у вогневому ураженні повітряних цілей, а виявлення та супровід повітряних об`єктів здійснювалися іншими військовими підрозділами. Тому факт виконання бойових завдань саме з вогневого ураження є ключовою умовою для виплати додаткової винагороди.

З огляду на це суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ № 168 не за весь вказаний у довідці спірний період, а пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що обліковується днями 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 16.12.2022, 28.12.2022.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав касаційну скаргу у якій просить Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Касаційна скарга обґрунтована пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) а саме тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 1 та пункту 2-1 Постанови КМУ № 168, а також абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29, яке визначає порядок та умови виплати винагороди у відносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ (далі - ЗРВ) та командуванням військових частин щодо (не)виплати додаткової винагороди.

У касаційній скарзі позивач звертає увагу, що суди не з`ясували усіх обставин справи, зокрема фактів безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах із національної безпеки й оборони в Харківській області у період з 01.07.2022 по 31.12.2022, коли позивач виконував завдання із виявлення повітряних цілей противника, прикриття угруповань військ, захисту цивільної та військової інфраструктури, а також ураження повітряних цілей противника.

ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції неправомірно обмежив виплату додаткової винагороди лише строком фактичного вогневого ураження, не врахувавши специфіку служби у ЗРВ. На його думку, бойові завдання цих підрозділів виконуються постійно протягом усього періоду бойового чергування, оскільки забезпечення протиповітряної оборони (ППО) включає не лише запуск ракет, а й постійне чергування, контроль повітряного простору, виконання завдань з ППО об`єктів та прикриття військ у межах зони ураження, а також готовність до негайного реагування.

Позивач також вказує на відсутність сталої судової практики щодо визначення періодів для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗРВ, та просить сформувати єдиний підхід, який ураховував би усю сукупність дій підрозділів ППО, а не лише момент безпосереднього ураження цілей (запуск ракет).

Верховний Суд ухвалою від 23 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

02.10.2024 третя особа - МОУ подала додаткові пояснення у справі, у яких просить відмовити представнику позивача у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами першої чи апеляційної інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.

У цій справі ОСОБА_1 (військовослужбовець Повітряних Сил Збройних Сил України) просить відповідно до п.1 Постанови КМУ № 168 виплатити додаткову винагороду до 100 000 грн за участь у бойових діях і заходах з нацбезпеки та оборони за спірний період (що підтверджено довідкою).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою, зокрема, передбачено виплату додаткової винагороди під час воєнного стану.

Пункт 1 Постанови КМУ № 168 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що протягом воєнного стану військовослужбовцям (ЗС, СБ, СЗР, ГУР МО, НГ, ДПС, УДО, Держспецзв`язку, ДССТ, військовим прокурорам ОГП, особам ДСНС, співробітникам ССО та ін.) виплачується додаткова винагорода: для більшості - 30?000 гривень щомісячно, а для тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.

За пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яка діяла до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

З 01.06.2022 застосовується окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).

Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Пунктом 2 цього Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Згідно з пунктом 3 Окремого доручення № 912/з/29 райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

За пунктом 5 цього доручення встановлено, що виплата додаткової винагороди (100?000 або 30?000 гривень) здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100?000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності висновків про застосування деяких пунктів Окремого доручення № 912/з/29 у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ (ЗРВ) та командуванням цих військових частин щодо (не) виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 (пункти 1, 1-2), слід зазначити, що порядок виплати такої винагороди вже був детально досліджений Верховним Судом.

Практика Верховного Суду засвідчує, що виплата додаткової винагороди (пункт 1 Постанови КМУ № 168) у розмірі до 100 000 гривень обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами (бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини (відряджені)).

Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови КМУ № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Указані правові висновки стосувались військовослужбовців Прикордонної служби, ЗСУ та ін військовослужбовців.

Особливістю цієї справи є те, що позивач ОСОБА_1 військовослужбовець Повітряних Сил Збройних Сил України, який служить у 1 зенітному ракетному дивізіоні В/ч НОМЕР_1 .

Як установлено судами попередніх інстанцій у спірний період ОСОБА_1 проходив службу у В/ч НОМЕР_1 на посаді водія-електрика 1 зенітного ракетного дивізіону.

Ця частина підпорядковується повітряному командуванню " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (В/ч НОМЕР_1 ), яке у свою чергу підпорядковується командуванню Повітряних Сил ЗСУ.

В/ч НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ (ЗРВ) Повітряних Сил.

Суд першої інстанції установив, що у спірний період указана військова частина не вела бойових дій у складі діючих угрупувань у районі бойових дій, а тому виконання в ній завдань не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях. У зв`язку із цим та через відсутність підтверджуючих доказів, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач не має права на підвищену винагороду за періоди указані в довідці від 17.05.2023 № 731.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та частково задовольнив позов щодо виплати додаткової винагороди за конкретні дні спірного періоду (дати пуску зенітних ракет).

Цей суд звернув увагу, що Зенітні ракетні війська (ЗРВ) - рід військ у складі Повітряних Сил України, основне призначення яких - протиповітряна оборона стратегічно важливих об`єктів та угруповань військ шляхом вогневого ураження повітряних цілей.

ЗРВ діють у тісній взаємодії з радіотехнічними військами (РТВ), які відповідають за виявлення, ідентифікацію та оповіщення про повітряні загрози. Виконання завдань з виявлення цілей у районах бойових дій покладається на РТВ, тоді як ЗРВ виконують завдання з їхнього ураження.

Згідно з Керівництвом зенітних ракетних військ протиповітряної оборони бойова робота зенітного дивізіону розпочинається лише після переведення в готовність № 1, що відбувається за наказом командного пункту. У режимі готовності № 2 технічні засоби перебувають у режимі очікування, без активного ураження цілей.

Наведене зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що військові частини ЗРВ, такі як В/ч НОМЕР_1 , беруть безпосередню участь у бойових діях але шляхом виконання бойових завдань з вогневого ураження противника.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи функціональне призначення 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 , підрозділ фактично виконував бойові завдання - вогневе ураження повітряних цілей (у розумінні абзацу 9 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29). А отже, участь військовослужбовця у цих заходах є безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони. Поряд із цим суд апеляційної інстанції установив, що В/ч НОМЕР_1 не вела безперервних бойових дій, але виконувала епізодичні завдання з ураження повітряних цілей, що траплялися у конкретні дати. Ураховуючи це, суд визнав, що позивач має право на виплату додаткової винагороди 100 000 грн лише за ці дні, а не за весь вказаний у довідці період.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що характер і тривалість виконуваних ним завдань у складі ЗРВ?- цілодобове бойове чергування, виявлення та ураження повітряних цілей, захист військ і об`єктів критичної інфраструктури в районах бойових дій, прикриття військ від ударів із повітря?- свідчать про його безпосередню участь у бойових діях протягом усього спірного періоду, тому, на його думку, додаткова винагорода має виплачуватися за весь час, зазначений у довідці №?731 (01.07?-?31.12.2022), а не лише за окремі дні запусків ракет, як вважає суд апеляційної інстанції.

Згідно з Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року та відповідно до сформованої усталеної практики Верховного Суду, військовослужбовцям хто "безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи безпеки й оборони в районах їх проведення", передбачена виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

Пункт 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлює, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - "безпосередня участь") слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1);

- бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9);

- бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" (що за Постановою КМУ № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.

Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.

Поряд із цим періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань.

Судом апеляційної інстанції установлено, що В/ч НОМЕР_1 не вела безперервних бойових дій, а виконувала епізодичні завдання з вогневого ураження. Випадки відкриття вогню зафіксовані 23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 05.12.2022, 16.12.2022, 20.12.2022, 28.12.2022.

Цей суд проаналізував (за виключенням днів, коли позивач не призначався у склад чергової бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону В/ч НОМЕР_1 ) та дійшов обґрунтованих висновків, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду лише за дні фактичного виконання бойових завдань (23.08.2022, 09.09.2022, 15.10.2022, 16.12.2022, 28.12.2022), а не за весь період, що просив позивач.

Отже, з урахуванням того, що В/ч НОМЕР_1 не виконувала бойові завдання у складі діючих угруповань військ (сил) у районі ведення бойових дій (абзац 1 пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац 10 пункту 1) також передбачає перебування саме в такому районі, то апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що "безпосередня участь" у випадку позивача може підтверджуватися лише виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей тобто підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав "безпосередню участь", є саме фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей що, у випадку ЗРВ, означає дні здійснення пусків по повітряних цілях (і ніяк не виявлення повітряних цілей, як помилково вважає позивач).

Адже, саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою "безпосередньої участі" у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови КМУ № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).

За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі.

При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може вважатися "безпосередньою участю", оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою КМУ № 168.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що право на підвищену оплату за виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі В/ч НОМЕР_1 , у якій позивач проходив службу за абзацом НОМЕР_2 Окремого доручення відсутнє, оскільки вказана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань.

За абзацом 10 цього ж доручення право на виплату додаткової винагороди також відсутнє, оскільки В/ч НОМЕР_1 не вела воєнні дії у зоні бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей і (як установлено судом апеляційної інстанції) для В/ч НОМЕР_1 зенітки не характерно виконання таких завдань.

Є підстави для виплати винагороди за абзацом 9 Окремого доручення - лише за конкретні дні, у які зафіксовано виконання завдання вогневого ураження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору дійшов обґрунтованих висновків, що "безпосередня участь" військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

Тому позиція позивача про виконання ним інших завдань, за які він вважає, що має щомісяця отримувати підвищену винагороду, є передчасною, оскільки такі завдання, з урахуванням військової частини, у якій він проходив службу, залежно від роду військ і характеру бойових завдань, мають інший порядок виконання та оплати.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що усі періоди, зазначені у довідці від 17.05.2023 № 731, не можуть бути підставою для нарахування додаткової винагороди, оскільки така винагорода виплачується лише за фактичне виконання бойових завдань (вогневе ураження повітряних цілей) що є "безпосередньою участю" та відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 168 підлягає підвищеній оплаті. Водночас така довідка не виключає днів, що є підставою для отримання грошової виплати.

Доводи позивача про те, що військовослужбовці 1 го зенітного ракетного дивізіону В/ч ? НОМЕР_1 у спірний період одночасно виконували і вогневе ураження, і виявлення повітряних цілей у зоні бойових дій, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд уже встановив, що виявлення цілей здійснюють радіотехнічні війська, а сам дивізіон НОМЕР_1 не входив до складу діючого угруповання військ у районі бойових дій; отже, його чергування та моніторинг/виявлення поза фронтом не відповідають обов`язковим умовам для нарахування додаткової винагороди.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що зенітні ракетні війська відповідають за знищення повітряних об`єктів шляхом пуску ракет, тоді як радіотехнічні війська спеціалізуються на радіолокаційному виявленні, супроводі та ідентифікації цих цілей; таким чином 1 й дивізіон діє, спираючись на дані радіотехнічних підрозділів і не здійснює самостійного виявлення, що ще раз підтверджує безпідставність тверджень позивача.

Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період його служби не спростовують того, що виконання у складі В/ч НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з ураження повітряних цілей що відповідає терміну «безпосередня участь» згідно з п. 1 Окремого доручення № 912/з/29, навіть якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.

Позивач стверджує, що апеляційний суд незаконно звів його участь у бойових діях лише до часу виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тоді як він та інші військові цілодобово беруть участь у заходах ППО, які постійно захищають населення та інфраструктуру України, і посилається при цьому на правову позицію у справі № 520/690/23 про події в Харківській області у період травень-початок вересня 2022 (у нашій справі спірні правовідносини охоплюють період - з 01.07.2022).

З цього приводу слід зазначити таке.

З 01.06.2022 (Окреме доручення № 912/з/29) правове регулювання виплат змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей: у новому Окремому дорученні № 912/з/29 з`явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Тобто якщо в попередньому акті (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022) було формально зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей (ПЦ) може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01.06.2022 (Окреме доручення № 912/з/29) визначення стало іншим бойові завдання щодо виявлення ПЦ передбачаються в районі бойових дій або у складі діючих угруповань. Тож на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25.03.2022), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.

Таким чином, позивач безпідставно ототожнює будь-яке інше бойове чергування ЗРВ за весь спірний період указаний у довідці № 731 починаючи з 01 червня 2022 із "безпосередньою участю" у бойових діях, оскільки в Окремому дорученні № 912/з/29 Головнокомандувач ЗСУ не вважає виявлення повітряних цілей (поза фактичною зоною бойових дій) рівнозначним участі в бойових діях.

Посилання касатора на постанову Верховного Суду 22.11.2023 у справі № 520/690/23 є необґрунтованим, оскільки вона стосується військовослужбовця-фельдшера медичного пункту, щодо якого суд встановлював сам факт проходження служби у зоні бойових дій. У випадку позивача відомі як місце служби, так і характер виконуваних ним завдань, що полягали у вогневому ураженні повітряних цілей, а не у їх виявленні (у районах ведення бойових дій), що відповідає функціям ЗРВ.

Отже, ці справи не є аналогічними і не стосуються подібних правовідносин.

З огляду на це, колегія суддів вважає що суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував лише дні фактичного бойового застосування зенітних ракетних комплексів (здійснення пусків, ураження (чи без такого) повітряних цілей, підтверджені відповідною бойовою документацією) та відхилив доводи позивача щодо прирівняння всього періоду будь-якої форми постійного чергування до «безпосередньої участі» у бойових діях.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо доведеності факту "безпосередньої участі" позивача у бойових діях у конкретні дні запусків ракет. Це дає підстави для виплати йому додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі за відповідні дні.

Тут важливо зазначити, що судове рішення ґрунтується на повному з`ясуванні обставин справи (ст. 244 КАС України) та оцінці наданих і витребуваних доказів із правильним застосуванням норм права (ст. 242 КАС України). Саме ці елементи впливають на результат справи.

Апеляційний суд дослідив усі необхідні документи, уважно проаналізував матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку, що немає підстав для визнання усього спірного періоду як такого, що охоплює "безпосередню участь" у бойових діях.

Висновки апеляційного суду ґрунтуються на наявних доказах. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цими висновками, оскільки їх зроблено відповідно до вимог процесуального закону.

У межах доводів касаційної скарги не встановлено порушень норм процесуального права, які могли б уплинути на правильність застосування матеріального права або змінити зміст судового рішення апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 520/17681/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак Л.О. Єресько