Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.10.2018 року у справі №820/4473/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/4473/18

провадження № К/9901/21344/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019

у справі № 820/4473/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 28.03.2018 №103934/121 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про відмову в перерахунку пенсії;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018, в якій просив суд:

скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018, яким відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;

винести нове рішення суду, яким задовольнити у повному обсязі позовну заяву ОСОБА_1, у зв'язку з чим визнати протиправним та скасувати рішення № 103934/121 від 28.03.2018 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.

Харкова про відмову в перерахунку пенсії: зобов'язати відповідача провести з
01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
16.07.2019, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 по справі №820/4473/18.

5. Вважаючи зазначену ухвалу такою, що постановлена з порушення вимог процесуального закону, позивачка подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

II. ЗМІСТ ЗАЯВИ ПОЗИВАЧА

6. ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018.

7. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначив, що другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19,1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Оскільки позивач в 1986 році протягом 62 днів був призваний на військові збори та є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону, ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 01 січня відповідного року.

8. Оскільки саме визнана неконституційною редакція статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була підставою для відмови позивачу у задоволенні її позову, останній вважав, що в цьому випадку існують виключні обставини, передбачені статтею 361 КАС України.

III. ОЦІНКА CУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у цьому випадку рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19,1737/19) не впливає на спірні правовідносини, які виникли до прийняття зазначеного рішення. На час виникнення спірних правовідносин - відмови позивачу у задоволені позову, положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині словосполучення "дійсної строкової" були чинними та підлягали застосуванню відповідачем та судом.

10. У зв'язку із викладеним, рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19,1737/19) не є виключною обставиною для перегляду постанови суду першої інстанції у цій справі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГ

11. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) не впливає на спірні правовідносини є абсолютно безпідставним і прямо суперечить нормам статті 361 КАС України.

12. Окремо звертає увагу, що в цьому випадку дотримані всі обставини, визначені статтею 361 КАС України як підстави для перегляду рішення за виключними обставинами.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходить з наступного.

14. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

15. Верховний Суд у постанові від 19.02.2021 (справа № 808/1628/18, розглянута у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування положень зазначеної норми КАС України.

16. Так, Суд зазначив:

"..положення пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Слід звернути увагу, що словосполучення "ще не виконане", яке вживається у пункті 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення" про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу №808/1628/18 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством".

Окремо Суд зазначив: "..не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання".

17. Колегія суддів бере до уваги, що справу на розгляд об'єднаної палати було передано колегією суддів, яка розглядає цю справу; що саме об'єднана палата вирішує питання застосування норми права у разі наміру відступити від висновків суду у складі інших колегій суддів; що Велика Палата Верховного Суду не вбачала виключної правової проблеми у застосуванні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України (ухвала від 25.03.2020 у справі № 808/1628/18).

18. Зважаючи на вищенаведене, Суд не знаходить підстав для не врахування правового висновку об'єднаної палати у справі, що розглядається.

19. Колегія суддів звертає увагу, що позивач у цій справі просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким їй у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, з огляду на наведений вище правовий висновок правові підстави для задоволення заяви позивача в цьому випадку - відсутні.

20. Окремо колегія суддів звертає увагу, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19) не впливає на спірні правовідносини, що виникли раніше, є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду відповідного судового рішення, проте за певних умов (якщо рішення ще не виконане).

Крім того, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19).

21. Відповідно до статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

22. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача, яке узгоджується з позиціями Верховного Суду, проте з помилкових мотивів, які підлягають зміні.

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 820/4473/18 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 за виключними обставинами, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб