Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2020 року у справі №815/7151/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа №815/7151/16

адміністративне провадження №К/9901/34778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Єфіменка К.С. від 26 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А.В., Димерлія О.О., Єщенка О.В. від 05 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач), в якому просив:

- визнати бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Імексбанк» протиправною щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі направленого обґрунтування Уповноваженої особи Фонду на адресу директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 1143 від 29 лютого 2016 року «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування», із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» повторно надати додаткову інформацію стосовно змін до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до яких включено і ОСОБА_1 , стосовно гарантованої суми у розмірі 150 000 гривень;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до загального реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150 000, що належать до виплати ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 згідно договору № 990413237 від 15 січня 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Постійний клієнт 3 міс щоміс.» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не зважаючи на те, що строк дії вказаного договору сплив, позивачем не було отримано власні грошові кошти; позивач не погоджується з бездіяльністю Фонду щодо не затвердження переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованих сум відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині включення ОСОБА_1 , оскільки уповноваженою особою Фонду подано до Фонду зміни та доповнення до переліку вкладників, в яких зазначено у тому числі й позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено: визнано бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Імексбанк» протиправною щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі направленого обґрунтування Уповноваженої особи Фонду на адресу директора - розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 1143 від 29 лютого 2016 року «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування», із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до загального реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 150 000, що належать до виплати ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі направленого Уповноваженою особою Фонду обґрунтування, порушує право позивача на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 30 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/7151/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 815/7151/16 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи до суду касаційної інстанції письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 15 січня 2015 року між ОСОБА_2 , який оформив вклад на користь вкладника ОСОБА_1 , та ПАТ «Імексбанк» було укладено договір № 990413237 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року вклад «ПКліен3м17%_» (вид вкладу «Постійний клієнт» 3міс щоміс.») з процентною ставкою 17% річних, вкладний рахунок № НОМЕР_1 // НОМЕР_2 , поточний рахунок № НОМЕР_3 // НОМЕР_4 , дата повернення вкладу 18 квітня 2015 року.

Відповідно до договору № 990413237 від 15 січня 2015 року позивач приєднався до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року та розмістив на рахунку 150000,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку.

15 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ «Про віднесення AT «Імексбанк» до категорії проблемних».

26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 015 року прийнято рішення № 16 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк», згідно з яким з 27 січня року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Імексбанк» - Северина Ю.П.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від 23 квітня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26 січня 2015 року включно.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 189 від 19 жовтня 2015 року Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію було АТ «Імексбанк» змінено на Гаджиєва С .О.

28 квітня 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №638 продовжено строк дії процедури ліквідації на 2 роки строком до 26 травня 2018 року включно.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1697 від 01 вересня 2016 року Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію було АТ «Імексбанк» змінено на Матвієнка А.А .

Згідно з вищезазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» з 27 травня 2015 року по 26 травня 2018 року включно.

21 квітня 2015 року почались виплати гарантованої суми вкладникам, строк дії договорів банківського вкладу яких закінчився 12 травня 2015 року включно, але ОСОБА_1 до списків вкладників включено не було.

14 травня 2016 року позивач звернувся з заявою до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» про видачу вкладу. Листом № 253 від 02 червня 2016 року відповідач повідомив, що виплата сум гарантованого відшкодування буде тимчасово призупинено для проведення перевірки правочинів на ознаки нікчемності.

Раніше Уповноважена особа на ліквідацію АТ «Імексбанк» листом № 442 від 28 січня 2016 року повідомила позивача, що 18 січня 2016 року нею на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом № 207 направлено обґрунтування щодо внесення змін до переліку вкладників, що мають право на отримання сум гарантованого відшкодування, до якого включено позивача, як вкладника АТ «Імексбанк».

Позивач неодноразово звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про виплату гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у АТ «Імексбанк». Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листами від 25 листопада 2015 року за № 02-036-47716/15 та від 03 жовтня 2016 року за № 02-036-40248/16 повідомляв, що інформація про вклади ОСОБА_1 у Загальному реєстрі вкладників ПАТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відсутня.

21 липня 2016 року ОСОБА_1 було подано заяву Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» Гаджиєву С.О. з проханням надати інформацію про суму відшкодування та відповідні документи, які подавались до Фонду про включення позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк», а саме копію листа № 207 від 18 січня 2016 року.

Уповноважена особа на ліквідацію АТ «Імексбанк» листом № 5195 від 08 серпня 2016 року повідомила позивача, що на адресу директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 1143 від 29 лютого 2016 року направлено обґрунтування «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» з додаванням змін до переліку вкладників, до яких включено ОСОБА_1 .

Позивач знову звернувся до Фонду із заявою від 05 листопада 2016 року із запитанням, у зв`язку з чим не здійснюється виплата грошових коштів за вкладом. Фонд листом від 16 листопада 2016 року повідомив позивача, що станом на 15 листопада 2016 року інформація щодо ОСОБА_1 у Загальному реєстрі відсутня.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі вказується на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні підстави для включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, оскільки останній складається відповідно до поданої Уповноваженою особою Фонду інформації про вкладника, зокрема, до переліку вкладників, що мають право на отримання суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Від учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_1 , відкритому відповідно до договору від 15 січня 2015 року № 990413237 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, знаходилась сума 150 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» листом від 08 серпня 2016 року № 5195 повідомила позивача про те, що до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу у ПАТ «Імексбанк» за рахунок коштів ФГВФО, були внесені зміни, зокрема, шляхом включення до переліку ОСОБА_1 , та подано до Фонду обґрунтування від 29 лютого 2016 року № 1143 «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» з додаванням змін до переліку вкладників, до яких включено ОСОБА_1 .

Разом з тим, виконавчою дирекцією Фонду не було затверджено Загального реєстру вкладників ПАТ «Імексбанк» з урахуванням поданих Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» змін.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI,Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Крім того, колегія суддів враховує, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» не приймалось рішення про виявлення ознак нікчемності та застосування наслідків нікчемності до спірного правочину, та подано до Фонду уточнений перелік вкладників, які набули право на відшкодування суми вкладу у ПАТ «Імексбанк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого до переліку включено також ОСОБА_1 .

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що складання переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, відноситься виключно до повноважень Уповноваженої особи ФГВФО. Виконавчою дирекцією ФГВФО затверджується загальний реєстр вкладників відповідно до отриманого Переліку вкладників.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення № 14), Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Системний аналіз наведені правових норми дає підстави дійти до висновку про те, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема, щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування (пункт 5 розділу ІІІ Положення № 14).

Оскільки Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» внесено зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок ФГВФО, відповідно до яких до переліку включено також позивача, та подано такі зміни до Фонду, не затвердження на їх підставі Загального реєстру вкладників останнім є протиправною бездіяльністю, яка порушує права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів ФГВФО.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору стосовно визнання бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною та зобов`язання затвердити зміни до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за договорами у ПАТ «Імексбанк», викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 815/1925/17, від 22 березня 2019 року у справі № 815/6832/15. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко