Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №810/978/16

адміністративне провадження №К/9901/10186/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

у справі позовом ОСОБА_3

до Головного управління Національної поліції в Київській області,

третя особа - Таращанське відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (суддя Харченко С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді Мамчур Я.С., Бєлова Л.В.),-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, де третя особа: Таращанське відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, та просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17 лютого 2016 року № 77 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції у запас Збройних Сил України, поновити на посаді оперуповноваженого Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 лютого 2016 року №77 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції у запас Збройних Сил України.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 32 200 грн. 63 коп.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 січня 2018 року касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах та призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що суди для прийняття рішення неправильно застосували у цій справі частину другу статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3 з березня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07 листопада 2015 року № 1 о/с позивача на підставі його заяви було призначено на посаду оперуповноваженого Таращанського відділення поліції Миронівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання «старшого лейтенанта поліції».

23 листопада 2015 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області, створення атестаційних комісій та затвердження їх персонального складу.

Згідно з даними протоколу від 29 грудня 2015 року № 30/12/15-5 засідання атестаційної комісії № 5 Головного управління Національної поліції у Київській області позивача було включено до переліку осіб, які мали пройти співбесіду 30 грудня 2015 року.

За результатами розгляду атестаційного листа та інших матеріалів стосовно ОСОБА_3, а також проведення співбесіди та відповідного обговорення зібраної інформації, атестаційна комісія більшістю голосів присутніх членів комісії прийняла рішення, оформлене протоколом від 30 грудня 2015 року № 30/12/5-1, про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 17 лютого 2016 року № 77 о/с (з урахуванням змін, внесених наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 19 вересня 2016 року № 541 о/с) ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Усі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі, або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків. У даному випадку, відповідач проводив атестацію не з індивідуальних причин (у розумінні частини другої статті 57 Закону №580-VIII), а загальну атестацію для всіх поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області. Однак, у Законі №580-VIII відсутні підстави для проведення атестації майже всього складу територіального органу поліції. Наявність таких підстав для проведення атестування позивача не встановлена.

Відповідно до положень частини першої статті 57 Закону №580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частини 2 статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465, зокрема пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону №580-VIII передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Отже, прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у статі 57 Закону №580-VIII, не передбачено.

З атестаційного листа також встановлено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07 листопада 2015 року та у займаній посаді атестується вперше. З наявних у справі документів та пояснень представника відповідача, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що неможливо встановити, яка з підстав, передбачених ч. 2 статті 57 закону України "Про Національну поліцію" передувала проведенню атестації позивача.

Отже, судами попередніх інстанцій не було виявлено підстав (передумов), передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII щодо проведення атестації для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Тому, проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII суперечить вимогам закону, внаслідок чого атестація позивача проведена безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність наказу відповідача від 17 лютого 2016 року № 77 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних Сил України та необхідності його поновлення на відповідній посаді.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапа