Історія справи

Верховний

Суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018

м. Київ

К/9901/20671/18

308/2011/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2017 (головуючий суддя Бедьо В.І.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Мікули О.І., суддів Гінди О.М., Кушнерика М.П.) у справі №308/2011/17 за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просив:

а) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу»;

б) зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок ОСОБА_3 пенсії в розмірі 85% відповідно до Закону України «Про державну службу» з 09.04.2003, включивши до суми заробітної плати, яка береться для розрахунку пенсії державного службовця 1904,88 грн. індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань на підставі довідки про складові заробітної плати за період з квітня 2001 року по березень 2003 року, виданої Відділом агропромислового розвитку Ужгородської РДА від 30.01.2017 № 17;

в) виплатити заборгованість, яка виникла з квітня 2003 року, та надалі виплачувати пенсію в перерахованому розмірі.

2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови перерахувати пенсію позивача за наявності обґрунтованих підстав для такого перерахунку.

3. Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2017 позов задоволено частково.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким: позовні вимоги за період з квітня 2003 року по 31.08.2016 залишено без розгляду; визнано неправомірними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітку; зобов'язано Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії державного службовця, згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на час призначення пенсії, в розмірі 85 відсотків, включивши в заробітну плату для обчислення пенсії індексацію заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, згідно з довідкою Відділу агропромислового розвитку Ужгородської РДА від 30.01.2017 №17 з 01.09.2016. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. У касаційній скарзі Ужгородське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з квітня 2003 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 85 % від заробітної плати.

7. 31.01.2017 позивач звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії з моменту призначення з урахуванням сум усіх виплат, на які були нараховані та сплачені страхові внески.

8. Листом від 08.02.2017 №02/Л-25 Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовило позивачу у задоволенні заяви, мотивуючи це тим, що він не має визначеного законом права на перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки зазначені виплати мають нерегулярний характер і не входять до складу заробітної плати.

9. Вважаючи рішення відповідача від 08.02.2017 №02/Л-25 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції частину позовних вимог залишив без розгляду, а в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ІII. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не має визначеного законом права на перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, оскільки зазначені виплати мають нерегулярний характер і не входять до складу заробітної плати.

12. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

IV. ОЦІНКА СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

14. Рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення частини позовних вимог без розгляду заявником касаційної скарги не оскаржується, а відтак Верховним Судом рішення суду апеляційної інстанції у зазначеній частині не переглядається.

15. Щодо викладених у касаційній скарзі доводів заявника, то колегія суддів звертає увагу, що вони повністю дублюють позицію Пенсійного органу, викладену в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, та зводяться до твердження щодо відсутності у позивача права включення до заробітку, з якого розраховується пенсія, надбавок до посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань та індексації грошових доходів населення.

16. Оцінюючи наведені аргументи, Суд виходить з того, що всі доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

17. Суди попередніх інстанцій, враховуючи практику Верховного Суду України (справи №21-97а13, №21-14а14) і Вищого адміністративного суду України (справи №К/800/13846/17, №К/800/17502/17) у подібних правовідносинах, обґрунтовано відхилили зазначені аргументи Пенсійного фонду та вірно зазначили, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

18. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

19. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

21. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

22. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

23. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

24. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №308/2011/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб