Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №310/3774/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 лютого 2018 року

Київ

справа №310/3774/17

адміністративне провадження №К/9901/16/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року (головуючий суддя Вірченко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Мельник В.В., судді: Чепурнов Д.В., Сафронова С.В.) у справі № 310/3774/17 за позовом ОСОБА_2 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати дії Бердянського об'єднаного УПФУ протиправними та зобов'язати відповідача здійснити їй з 24 квітня 2017 року перерахунок та виплату пенсії за віком в розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а також нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01 лютого 2011 року їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику сфери охорони здоров'я, після чого вона продовжила працювати і виплату пенсії їй було припинено. В свою чергу, із заробітної плати сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. З 24 квітня 2017 року їй було призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2010 рік, що вона вважає протиправним. Крім зазначеного, вважає безпідставним невиплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки будь-яких пенсійних виплат раніше вона не отримувала.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення ОСОБА_2 розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 24 квітня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком в розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - 2014, 2015, 2016 роки, що становить 3 764, 40 грн. Зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач 27 квітня 2017 року вперше звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, а тому при розрахунку пенсії відповідач повинен був розрахувати пенсію з урахуванням заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно вимог частини 2 статті 40 цього Закону. Крім того, суди встановили, що оскільки ОСОБА_2 на момент виходу на пенсію за віком не отримувала будь-яку пенсію, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років та має стаж роботи на відповідних посадах більше 30 років, то позивач має право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01 лютого 2011 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров'я, але фактично з 10 лютого 2011 року пенсію по вислузі років по 24 квітня 2017 року вона не отримувала, оскільки продовжувала працювати в КУ «Андріївська центральна районна лікарня».

24 квітня 2017 року позивач звернулась із заявою до управління Бердянського об'єднаного УПФУ в Запорізькій області про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з того часу одержує пенсію за віком, розмір якої був розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2010 рік (1 982,63 грн.). Грошова допомога у розмірі десяти місячних пенсій виплачена їй не була.

11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась з відповідною заявою до відповідача щодо наявності порушень законодавства при визначенні розміру її пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та невиплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно із пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» цього ж Закону.

Листом від 29 травня 2017 року за № 84/111-4 Бердянським ОУПФУ в Запорізькій області відмовлено та вказано, що при переведенні з одного виду пенсії на інший при визначенні розміру пенсії може враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії. Крім того, відмова у виплаті десяти місячних пенсій, які виплачуються у випадку якщо особа до цього не отримувалась будь-яка пенсія, мотивована тим, що з лютого 2011 року їй було призначено та виплачено пенсію за вислугою років у розмірі 297, 56 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

При цьому скаржник зазначає, що пенсія призначається лише один раз довічно, а при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватись заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Крім того, відповідач вказує, що позивачу після призначення пенсії за вислугу років в 2011 році була виплачена пенсія у березні в сумі 297, 44 грн. та у квітні в сумі 0,12 грн., але пізніше виплата зупинена через працевлаштування позивача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами скаржника не погоджується, зазначає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки у даному випадку вперше відбулося призначення пенсії за віком за іншим законом. Крім того, призначення та отримання пенсії є різними поняттями, а законодавством, яке передбачає отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбачена умова неотримання будь-якої пенсії саме на час призначення пенсії за віком. Отже, отримання в минулому пенсії протягом 2-3 місяців не перешкоджає призначенню грошової допомоги. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV в квітні 2017 року позивач звернулась вперше.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а.

Отже, в цій частині позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій є вірним. Втім, стосовно позовних вимог щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за заявою позивача з 01 лютого 2011 року йому вже призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 10 лютого 2011 року. Факт отримання пенсії на протязі нетривалого часу не заперечує і сам позивач. Тобто до призначення позивачу пенсії за віком він певний час отримував пенсію за вислугу років, що позбавляє його права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суди попередніх інстанцій, задовольнивши позов в цій частині, дійшли помилкового висновку та допустили неправильне застосування норм матеріального права, що полягало у неправильному тлумаченні закону.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 310/3774/17 в частині зобов'язання Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 310/3774/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду