Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №804/8909/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 804/8909/16

адміністративне провадження № К/9901/15293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А. І.,

суддів: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 804/8909/16

за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Крапивної О. В., заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М., начальника відділу-головного бухгалтера прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р. Г. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017, ухвалену у складі головуючого судді Захарчук -Борисенко Н. В. та

постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т. І., суддів Суховарова А. В., Головко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.12.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати дії начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Крапивної О. В. при наданні ОСОБА_1 відповіді від 09.11.2016 № 11-5653-16 такими, що суперечать вимогам Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР);

визнати дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. та начальника відділу - головного бухгалтера Гіляки Р. Г. при наданні відповідей-довідок від 13.06.2016 № 18-199 вих-16 та від 07.11.2016 № 18-265 вих16 у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083,00 грн та надбавки за вислугу років у розмірі 40% у сумі - 887,20 грн неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, у тому числі Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", Закону № 393/96-ВР та постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури" (далі - постанова № 1090);

зобов'язати посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років у сумах та розмірах з урахуванням вимог ~law24~ та постанови № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надані ОСОБА_1 довідки-відповіді від 13.06.2016 № 18-199вих16, від 07.11.2016 № 18-265вих16 є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, та суперечать вимогам Закону № 393/96-ВР, а дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р. Г. при прийнятті таких рішень такими, що порушують вимоги Конституції України та чинного законодавства України, у тому числі Закону № 393/96-ВР, ~law25~, постанови № 1090 у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083,00 грн, а також суми надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 887,20 грн.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30.01.2017 частково задовольнив позовні вимоги:

визнав дії заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р. Г. при наданні відповідей-довідок від 13.06.2016 №18-199 вих.16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих.16 у частині зазначення посадового окладу у сумі 2083,00 грн та надбавки за вислугу років у розмірі 40% у сумі - 887,20 грн неправомірними та такими, що суперечить вимогам чинного законодавства України, у тому числі ~law26~ та постанови № 1090;

зобов'язав посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 відповідь-довідку із зазначенням посадового окладу та надбавки за вислугу років у сумах та розмірах з урахуванням вимог ~law27~ та постанови № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернень ОСОБА_1 до прокуратури);

в решті позовних вимог - відмовив.

3. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.03.05.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, посилаючись порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.05.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6.15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

9. Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 №2314/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями на підставі ухвали Верховного Суду від 23.11.2020 про самовідвід судді-доповідача Жука А. В., суддів Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

10. Протоколом розподілу справи від 26.11.2020 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

11. Ухвалою судді Верховного Суду від 07.12.2020 прийнято зазначену справу до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 02.09.2013 був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.

13.06.2016 та 07.11.2016 позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання довідки про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.

На звернення позивача 13.06.2016 за № 18-199 вих.16 за підписом заступника прокурора області Черкашина Ю. О. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р. Г., а також 07.11.2016 № 18-265 вих.16 за підписом першого заступника прокурора області Соскова Р.М. та начальника відділу-головного бухгалтера Гіляки Р. Г. ОСОБА_1 було надано відповіді-довідки про те, що позивач дійсно працював у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу.

Відповідна заробітна плата з 01.12.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - постанова № 505), постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова № 1013) складається, зокрема, з: посадового окладу - 2083,00 грн., класного чину - 135,00 грн., вислуги років 40% - 887,20 грн., тощо. Усього: 10643,54 грн. Крім того, 09.11.2016 за № 11-5653-16 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Крапивною О. В. позивачу була надана відповідь з роз'ясненнями ~law28~ і постанов № 1090 та від 07.05.2008 № 425 "Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури та про їх медичне обслуговування".

У відповіді начальника відділу Крапивної О. В. від 09.11.2016 № 11-5653-16 на звернення позивача щодо виплати надбавки за вислугу років зазначено, що норми ~law29~ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Згідно із ~law30~ та постановою № 1090 прокурорам, які проходять службу виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у відповідних розмірах, зокрема понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Також суди встановили, що стаж роботи позивача складає понад 35 років, на час виходу позивача на пенсію максимальний розмір надбавки за вислугу років становив 40 % посадового окладу при стажі роботі понад 25 років.

Вважаючи такі дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість нарахування позивачу надбавки за вислугу років у розмірі 40%, оскільки відповідно до ~law31~ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством, отже перерахунок пенсіонеру ОСОБА_1 необхідно здійснювати за аналогією до виплат прокурорам, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько - слідчих посадах, а саме за наявності стажу більше 35 років у розмірі 50 % посадового окладу. Встановлення заступниками прокурора області Черкашиним Ю. О., Сосковим Р. М. та начальником відділу-головним бухгалтером Гілякою Р. Г. у відповідях-довідках від 13.06.2016 № 18-199 вих-16 і від 07.11.2016 № 18-265 вих16 суми посадового окладу у розмірі 2083,00 грн та надбавки за вислугу років у розмірі 40% - 887,20 грн і одночасне незастосування ними положень ~law32~ та постанови № 1090 суперечить вимогам статей 22,58 Конституції, оскільки обмежує права позивача, свідчить про безпідставне поширення дії старого законодавства на відносини, які мають регулюватися за новим законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання дій начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Кропивної О. В. при наданні позивачу відповіді від 09.11.2016 №11-5653-16 такими, що суперечать вимогам Закону № 393/96-ВР, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в строки, встановленні чинним законодавством, було надано позивачу відповідь на його звернення, а тому жодні права та інтереси позивача діями вказаного відповідача не порушено.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив із того, що оскільки з часу набрання чинності ~law33~ зміни до постанови №505 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників прокуратури, не внесено, а Законами України про Державний бюджет України на 2015 та 2016 роки видатки на реалізацію положень ~law34~ не передбачено, прокуратура Дніпропетровської області, як розпорядник бюджетних коштів, не мала правових підстав для нарахування заробітної плати та нарахування пенсійних виплат, поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що на час виникнення спірних правовідносин питання щодо надбавок прокураторам за вислугу років унормовано саме постановою № 1090, яка передбачає розмір надбавки 50 % від посадового окладу, а не 40 % як зазначено відповідачем у зазначених вище довідках. Також у касаційній скарзі позивач звернув увагу на порушення його майнових прав при отриманні довідок-відповідей щодо визначення розміру посадового окладу прокурора регіональної прокуратури, порівняно з прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратору, статус яких згідно із ~law35~ є єдиним. Окрім того, ОСОБА_1 вказує на те, що суди не навели жодного доводу з приводу того, що йому не було надано відповіді про відмову у задоволенні вимог, викладених у його заяві (клопотанні) від 27.10.2016 як цього вимагає частина третя статті 15 Закону № 393/96-ВР з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі" (далі - ~law37~)], колегія суддів виходить із такого.

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. На час звільнення позивача з органів прокуратури діяв Закон України від
05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - ~law38~), згідно із яким матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури було врегульовано положеннями статті 49, згідно із частиною першою якої заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

19. Механізм встановлення працівникам органів прокуратури розміру надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки визначає Порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 425 (далі - поставна № 425), згідно із пунктом 3 якого надбавка за вислугу років працівникам органів прокуратури виплачується щомісяця залежно від стажу роботи, зокрема за стаж роботи понад 25 років розмір надбавки становить 40 відсотків посадового окладу.

20.15.07.2015 набрав чинності ~law39~, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

21. Так, відповідно до ~law40~ заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

22. ~law41~ визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

23. ~law42~ передбачено, що посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

24. Згідно із ~law43~ прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

25. Отже, ~law44~ визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури.

26. Відповідно до ~law45~, Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування ~law46~: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із ~law47~; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із ~law48~.

27.09.12.2015 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1090 (набрала чинності 05.01.2016), якою затвердив Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі - Порядок № 1090), який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.

28. Згідно із пунктом 2 вказаної постанови № 1090 визнано такою, що втратила чинність постанову № 425.

29. При цьому, дія Порядку № 1090 поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.

30. Відповідно до пункту 3 Порядку № 1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині 7 статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

31. Таким чином, на час виникнення спірних відносин порядок, умови та розмір надбавки за вислугу років працюючим прокурорам регламентовані положеннями ~law50~, якою визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років за наявності стажу роботи понад 35 років у розмірі 50 відсотків посадового окладу.

32. У справі, яка розглядається суди встановили, що довідки від 13.06.2016 № 18-199 вих.16 та від 07.11.2016 № 18-265 вих.16, видані позивачу про те, що позивач дійсно працював у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу та заробітна плата з 01.12.2015 згідно з постанов №505, №1013 складається з посадового окладу - 2083,00 грн, класного чину - 135,00 грн., вислуги років 40% - 887,20 грн.

33. Тобто, визначаючи розмір надбавки за вислугу років станом на 01.12.2015 відповідач керувався законодавством, яке діяло на час звільнення позивача з органів прокуратури. Натомість, при визначенні посадового окладу відповідач у зазначених вище довідках посилався на законодавство, яке діяло на час звернення позивача із заявою про надання йому довідки про заробітну плату прокурора регіональної прокуратури.

34. Водночас, вирішуючи спір суди не звернули увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність законної мети, для якої витребовується така довідка, оскільки її відсутність унеможливлює використання будь-якого із засобів для її досягнення.

35. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі 825/506/18 (Пз/9901/16/18).

36. Так, судами першої та апеляційної інстанції не перевірено наявність в матеріалах справи та не надано оцінку заяві позивача із якою він звертався до органу прокуратури Дніпропетровської області, у зв'язку із зверненням з якою йому надавались відповідні довідки, не з'ясовано статус заявника, мету його звернення за такими довідками та можливість видачі таких довідок взагалі.

37. Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили зазначені докази та прийняли рішення без встановлення всіх значимих обставин по справі та оцінки наданих сторонами доказів.

38. Окрім того, Верховний Суду звертає увагу на те, що за загальним правилом закріпленим у статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено статті 46 КАС України.

39. При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що відповідачем у справах, в яких оспорюються дії відповідного роботодавця по видачі довідок по заробітній платі, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, та підписала відповідну довідку.

40. Інститут заміни належної сторони в адміністративній справі було урегульовано положеннями статті 52 КАС України (в редакція, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) та положеннями статті 48 КАС України в нині діючій редакції.

41. Також, колегія суддів зазначає, що вимоги частин 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції), які кореспондують правилам частини 4 статті 9 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

42. За змістом частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин, а також без виправлення процесуального недоліку шляхом залучення до участі у справі належного відповідача, прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

44. Згідно із частиною 2 статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними ~law51~) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

45. Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи, у зв'язку із чим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
30.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 у справі №804/8909/16, а справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Дніпропетровської області Крапивної О. В., заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю. О., першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. М., начальника відділу-головного бухгалтера прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р. Г. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА. І. Рибачук Л. Л. Мороз А. Ю. Бучик