Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №750/7406/17

провадження №К/9901/20797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №750/7406/17

за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2017 року (суддя Коверзнев В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (судді Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Глущенко Я.Б.)

І. Суть спору

1. У липні 2017 року Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Управління ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - УДВС ГТУЮ) про зобов'язання закінчити виконавче провадження № 54320067 та скасування пункту 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 липня 2017 року щодо стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судове рішення, за яким видано виконавчий документ, стосується стягнення періодичних платежів, які виплачуються щомісячно без обмеження граничного терміну їх виплати, тому за правилами пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчий збір стягненню не підлягає.

3. Окрім того позивач зауважив, що добровільно виконав судове рішення щодо нарахування ОСОБА_2 пенсійних виплат до відкриття виконавчого провадження, що є підставою для закриття виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частин першої статті 37 Закону № 1404-VIII, а також для звільнення від сплати судового збору відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 10 липня 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова на підставі свого судового рішення видав виконавчий лист № 750/3738/17, за яким Управління ПФУ зобов'язано збільшити ОСОБА_2 пенсію відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17 листопада 2016 року, а також виплатити заборгованість, що виникне внаслідок перерахунку розміру пенсії.

5. На підставі цього виконавчого документа державний виконавець виніс постанову від 18 липня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54320067, у пункті 3 якої зазначено про стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.

6. Між тим, 03 липня 2017 року позивач перерахував пенсію ОСОБА_2, що підтверджується протоколом ОР 819922. Заборгованість, яка виникла внаслідок такого перерахунку виплачено 10 серпня 2017 року.

7. З огляду на те, що рішення про перерахунок пенсії на підставі судового рішення, за яким суд видав згаданий виконавчий документ, позивач ухвалив до відкриття виконавчого провадження, вважає, що державний виконавець неправомірно зазначив в спірній постанові про стягнення виконавчого збору (пункт 3).

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 11 вересня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

9. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

10. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що з огляду на вимоги статті 26 Закону № 1404-VIIІ вказівка в постанові про відкриття провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

12. Мотиви касаційної скарги за змістом аналогічні тим, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

15. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

16. Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

17. Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

18. Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; &?у;…&?о;

19. За частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

20. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

22. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

23. В останньому випадку йдеться про частину дев'яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).

24. Питання про закінчення виконавчого провадження, та відповідно про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави.

25. З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, правильним є висновок судів, що на дату відкриття виконавчого провадження, у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (у постанові про відкриття виконавчого провадження) за вказаним виконавчим документом.

26. Судячи зі змісту судового рішення (резолютивної частини), для примусового виконання якого відкрито виконавче провадження, позивача зобов'язано збільшити ОСОБА_2 пенсію відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17 листопада 2016 року, а також виплатити заборгованість, що виникне внаслідок перерахунку розміру пенсії. Зазначений спосіб захисту порушеного права (стягувача у виконавчому провадженні) не є тотожним такому способу захисту порушеного права, як «стягнення» визначеної судом суми за певним видом платежу, зокрема періодичного, яким є пенсія. Тобто судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист у справі №750/7406/17, зобов'язального характеру, відповідно підстав вважати, що виконавчий збір у цьому випадку не підлягає стягненню (відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII) немає.

27. Переглянувши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи і правового регулювання спірних відносин висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

28. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

29. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець