Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа №620/3949/18

провадження №К/9901/3616/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів: Желєзного І.В., Кравчука В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Сорочко Є.О., Федотова І.В.)

у справі №620/3949/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

I. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у зв`язку з нерозглядом заяви більше двох місяців;

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 16 листопада 2018 року № 115, вираженого у формі Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

2. Чернігівський окружний адміністративний суду рішенням від 23 січня 2019 року позов задовольнив частково:

визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у зв`язку з нерозглядом протягом двох місяців;

визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України від 16 листопада 2018 року № 115, виражене у формі Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

зобов`язав Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

3. Не погодившись із таким судовим рішенням першої інстанції, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 січня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).

5. У поданій касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем без поважних причин пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зауважив, що неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. У своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що представництво інтересів Міноборони у цій справі було доручено відповідному офіцеру. Після встановлення факту неналежного виконання останнім своїх обов`язків (не подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції), відповідачем невідкладно подано зазначену апеляційну скаргу, а винну особу притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Відповідач просить суд врахувати зазначену інформацію та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

9. За змістом статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10. Як було встановлено судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем 01 лютого 2019 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 04 березня 2019 року. Проте апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції 28 листопада 2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

11. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

12. Визнаючи зазначені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що законодавством покладено обов`язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників. А тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

13. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі 810/1685/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

14. Доводи касаційної скарги дублюють позицію відповідача, викладену в клопотанні про поновлення строку на апеляційне провадження (подавалось до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху) та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

15. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

16. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №620/3949/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя В.М. Кравчук