Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №460/2082/19

адміністративне провадження №К/9901/7258/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/2082/19

за позовом Члена релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш ОСОБА_1

до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича

про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів

за касаційною скаргою Члена релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (головуючий суддя Махаринець Д.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів: Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року Член релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича, в якому просила: - визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району шляхом реєстрації Статуту Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району в новій редакції; - визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" № 269 від 28.03.2019 стосовно реєстрації Статуту Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району в новій редакції з новою юридичною назвою; - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15941050001000578 та № 15941070002000578 від 11.04.2019; - визнати протиправним та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15941050001000578 та № 15941070002000578 від 11.04.2019, що внесені державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчуком Олегом Богдановичем щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району.

2. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів було порушено її право на свободу совісті та віросповідання, а протиправна зміна підлеглості релігійної громади в організаційних та канонічних питаннях, порушує право позивачки на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації і на вільний вибір сповідування релігійного культу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2019 року відмовив у відкритті провадження, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

4. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в даній справі.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2020 року залишив без змін ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 13 березня 2020 року Член релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, судами попередніх інстанцій не врахованого того, що у спірних правовідносинах відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень відносно позивача, а відтак спір у справі підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Позовних вимог до відповідача як носія цивільних прав та обов`язків у правовідносинах з позивачем та таких позовних вимог, які б могли розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства дана позовна заява не містить.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 13.03.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.05.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

14. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

19. Фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Релігійну громаду Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району, а також розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації від 28.03.2019 № 269 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" стосовно реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш Дубровицького району в новій редакції з новою назвою.

20. Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

21. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-ХІІ (далі - Закон № 987-ХІІ).

22. Відповідно до змісту статті 7 Закону № 987-ХІІ, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

23. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

24. Відповідно до змісту статті 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

25. Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 987-ХІІ, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

26. Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону № 987-ХІІ, перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

27. Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

28. Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

29. Однак, з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, а позивач звернувся на захист релігійних прав, як учасник релігійної громади, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

30. Відтак, спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

31. За змістом позовної заяви видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

32. Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.

33. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 910/8132/19.

34. Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

35. Враховуючи наявність усталеної практики щодо предмету даного спору у Суду відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

36. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

37. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

38. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

39. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

40. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

41. Відповідно до змісту статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

42. З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Члена релігійної громади Свято-Преображенської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Кураш ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у частині встановлення підсудності справи суду господарської юрисдикції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та визначивши право позивача на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 460/2082/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду